Перший дніпровський супутник

До Всесвітнього дня авіації та космонавтики (Міжнародного дня польоту людини в космос) опубліковано цікаву статтю викладачів ДНУ у журналі Національної академії наук України «Космічна наука та технологія» (№1, 2023).

Стаття співробітників кафедри двигунобудування – професора Юрія Мітікова та доцента Станіслава Білогурова присвячена незвичайній, складній і маловідомій історії створення та успішної експлуатації першого у світі космічного ракетного комплексу «Веселка» з ракетою-носієм «Космос» (11К63 або 63С1) та однойменним супутником.

Люди старшого покоління ще пам'ятають численні заяви по радіо й у газетах: «…запущений черговий супутник серії «Космос» № такий-то…». Але мало хто знає, що цей ракетний комплекс повністю спроектований, сконструйований і виготовлений у Дніпрі. Все це здійснювалося здебільшого випускниками Дніпровського національного університету та його викладачами. Це предмет гордості не лише нашого університету імені Олеся Гончара та міста Дніпро, але й усієї України.

Одним із найважливіших завдань цього космічного комплексу було визначення потенційних можливостей ефективного застосування космічної техніки. Вперше було сформульовано широкий перелік суто наукових та військово-прикладних питань, заради вирішення яких необхідно досліджувати ближній космос. Конструкторам супутників довелося вирішувати питання, які раніше не стояли не тільки в ракетній техніці, а і в будь-якій іншій — працездатність систем виключно у своєрідних умовах, таких як невагомість, вакуум, радіація, циклічність сонячного нагрівання та ін.

Цікаві факти. Вага першого дніпропетровського супутника ДС-1 становила 141 кг, а фактична спроможність створеного космічного комплексу — запуск штучних супутників Землі на низьку орбіту вагою до 450 кг. Для порівняння, перший американський супутник мав масу 14 кг разом із четвертим ступенем ракети (!?). Також цікаво сьогодні відзначити, що місця цій історичній події у московській Енциклопедії космонавтики за 1985 р. не знайшлося. Сьогодні причини замовчування успіхів українського КБ очевидні. До речі, там не знайшлося місця і польотам двох перших американських астронавтів — Алана Шепарда (Shepard) (5.05.1961 р.) та Вірджила Гріссома (Grissom) (21.07.1961 р.). Ми вже й тоді, виявляється, були у іншій компанії.

Завідувач кафедри двигунобудування ДНУ, доктор технічних наук професор Юрій Мітіков наголошує на таких аспектах:

- На мій погляд, вкрай важливим моментом, як ніколи актуального для української держави сьогодні, у розпал війни за незалежність, практично без власної ракетної зброї, є підтримка фахової вищої освіти. Запуск колишнім СРСР супутника у жовтні 1957 р. був сприйнятий у США як «удар по іміджу Америки як передової держави». Ця подія спонукала до перегляду американської системи освіти, результатом чого стало прийняття Конгресом США вже взимку 1958 р. Закону про освіту з метою покращення національної оборони (читайте — ракетної техніки). Було здійснене державне фінансування відповідних напрямів у приватних університетах та інститутах. Це перше, найголовніше, що зробили всього через 100 днів після запуску радянського супутника. Після перших випусків фахівців за покращеними освітніми програмами і збільшеним фінансуванням за рахунок федерального бюджету американці переконливо лідирували і продовжують лідирувати у переважній більшості питань із вивчення та освоєння космосу.

Для набору талановитих випускників шкіл стипендії на фізтесі ДДУ наприкінці 50-х років були у 2,5 рази більшими, ніж на інших факультетах. Це у своїх спогадах відобразив випускник кафедри двигунобудування, Президент України 1994-2005 рр. Л.Д. Кучма. На його курсі було понад 25% золотих медалістів. З таких юнаків і дівчат й виховувалася плеяда талановитих підкорювачів Всесвіту та розробників найсучаснішої ракетної зброї.

Перший український супутник ДС-2 був виведений у космос 16 березня 1962 р. Із цього моменту Україна як член ООН стала третьою країною у світі, яка самостійно створила власні носії та супутники.

Кафедра двигунобудування