Світло великої постаті: пам’яті Ірини Федорівни Ковальової

На 95-му році, після тривалої хвороби, пішла з життя наша Колега, Друг і Учитель Ірина Федорівна КОВАЛЬОВА (1930–2025).

Видатний український археолог, доктор історичних наук, професор, вона пройшла великий, непростий життєвий шлях, що заслуговує на глибоку повагу та захоплення.

Пристрасть до пошуку таємничого прийшла до дівчинки ще в далекому дитинстві (після прочитання «Плутонії» В. Обручева) і в 1949 р. привела її на історичний факультет Дніпропетровського університету, який вона успішно закінчила в 1954 р. Після трьох років роботи вчителем історії Березівської середньої школи Покровського р-ну Дніпропетровської обл. (1954–1957 рр.) та п’яти років на посаді наукового співробітника Дніпропетровського історичного музею (1957–1962 рр.), Ірина Федорівна прийшла на відроджений історичний факультет Дніпропетровського університету, з яким з цього моменту буде пов’язана її подальша доля. Вона викладала курси археології, історії первісного суспільства, історії Стародавнього світу, відновила проведення польової археологічної практики.

Важливим напрямком наукових досліджень Ірини Федорівни стала історіографія археології. Її кандидатська дисертація, захищена у 1971 році, була присвячена діяльності Дніпрогесівської археологічної експедиції Наркомпросу УРСР 1927–1932 рр., що було пов’язано зі зверненням до замовчуваних в ті роки постатей Д. І. Яворницького (керівника експедиції) та багатьох інших «неблагонадійних» вчених, що потребувало від авторки неабиякої наукової сміливості.

70-ті роки ХХ ст. позначені неосяжними за масштабами роботами з меліорації сільгоспугідь степової України, які, згідно із Законом СРСР про охорону археологічних пам’яток, потребували проведення невідкладних рятівних досліджень, проведення котрих в Дніпропетровській області рішенням Президії АН УРСР було закріплене за Дніпропетровським державним університетом. Тому, у 1972 році з ініціативи та під керівництвом Ірини Федорівни в системі історичного факультету була створена Археологічна новобудовна експедиція, яка розгорнула активну роботу з дослідження археологічних пам’яток (курганів та поселень), що знаходились на площах меліоративного будівництва, а також у зонах підтоплення шахт Західного Донбасу. Вражає масштаб здійснених протягом 70–90-х років ХХ ст. досліджень: вони охоплювали практично всю територію Дніпропетровської області (31 900 км2), було розкопано 1 250 курганів, що містили 6 043 поховання доби енеоліту-бронзи та раннього залізного віку, а також 8 поселень доби неоліту та бронзи, нео-енеолітичний могильник Госпітальний Горб із 127 похованнями.

На базі очолюваної Іриною Федорівною експедиції у 1970–1990-х роках склався Дніпропетровський археологічний науковий осередок – потужний творчий колектив талановитих вчених (А. В. Андросов, С. С. Волкобой, В. І. Костенко, В. М. Шалобудов, З. П. Маріна, І. В. Морковіна, С. Є. Мухопад, В. А. Ромашко, Д. Л. Тесленко, Є. Л. Фещенко), метою досліджень яких було висвітлення давньої історії нашого регіону та створення цілісної концепції його етнокультурного розвитку від доби енеоліту до пізнього середньовіччя.

Наукові дослідження Ірини Федорівни різнобічні та масштабні: нею відкрито постмаріупольську (квітянську) культуру доби енеоліту, маївську (бережнівсько-маївську) зрубну археологічну культуру бронзової доби, досліджено пам’ятки животилівського типу початку бронзової доби тощо. Характеристики даних культур вперше були наведені в її докторській дисертації на тему: «Історія населення пограниччя Лісостепу і Степу лівобережного Подніпров’я у пізньому енеоліті – бронзовому віці» (1987). Звання професора їй присвоєно у 1988 р. В 2003–2013 роках під керівництвом проф. І. Ф. Ковальової проводились стаціонарні дослідження Богородицької фортеці, побудованої поруч із козацьким містечком «Самарь із перевозом» у XVI – на початку XVII ст.

Протягом багатьох років Ірина Федорівна була головним редактором збірника «Проблеми археології Подніпров’я», завдяки якому досягалась оперативність у введенні до наукового обігу новітніх матеріалів, отриманих під час польових досліджень. Не можна обійти увагою створення під її керівництвом повноцінної, побудованої винятково на оригінальних знахідках музейної експозиції Кабінету археології, яка висвітлює історію регіону від палеоліту до XVIII ст.

Чимало сил віддала Ірина Федорівна вихованню нових поколінь істориків, для яких вона була Вчителем у прямому сенсі цього слова, взірцем самовідданого служіння науці. Вона була членом спеціалізованих вчених рад із захисту докторських й кандидатських дисертацій, підготувала вісім кандидатів та одного доктора історичних наук, велику кількість дипломних робіт.

Ірина Федорівна – автор понад 150 наукових праць, з них шість монографій та навчальних посібників. Основні праці: «Нариси найдавнішої історії України (за матеріалами Дніпрогесівської експедиції (1927–1932)» (1980 р.); «Похоронний обряд та ідеологія ранніх скотарів (за матеріалами культур бронзової доби Лівобережної України)» (1983 р.); «Північ Степового Придніпров’я в енеоліті – бронзовому віці» (1984 р.); «Соціальна і духовна культура племен бронзової доби» (1989 р.).

За видатні заслуги перед вітчизняною наукою її було нагороджено орденом княгині Ольги ІІІ ступеня (1998), присвоєно звання «Заслужений професор ДНУ імені Олеся Гончара» (2010).

Високий науковий інтелект та ерудиція, неперевершений талант викладача та організатора визнається всіма, кому пощастило бути знайомим з Іриною Федорівною. Її блискучі лекції з археології, історії первісного суспільства, керівництво археологічною практикою залишаться в пам’яті її студентів назавжди. Бестселером можна вважати по праву її опубліковані спогади «Життя, проведене в могилі», які розкрили не тільки біографію Ірини Федорівни, а й стали цінним джерелом з історії Дніпропетровська, України, містять унікальні свідчення про багатьох відомих і маловідомих сучасників.

Ірина Федорівна стала одним з тих Титанів, на плечах якого стоять нові покоління археологів України.

Вічна пам’ять і шана самовідданій Вченій, неординарній Людині, мамі і бабусі. Щирі співчуття рідним і близьким.

Колектив історичного факультету Колектив Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара