«Живе – хто іскрить!»: про літературу, опалену війною, і не тільки

12 квітня у Дніпровському національному університеті імені Олеся Гончара в онлайн-режимі відбулася VIІІ Всеукраїнська наукова конференція «Література, опалена війною: (кон)тексти, їхня рецепція та інтерпретація».

Дев’ять років в Україні триває війна, і вже понад рік ворог не ретушує брехнею своїх прагнень знищити нашу націю, загарбати наші землі, утім рашистська імперія марно намагається зреалізувати ці свої наміри вже понад три століття. Українці, на жаль, були втягнуті й в інші війни інших імперій, хоча жодного разу не розв’язували збройного конфлікту, не бомбили мирних міст, не анексували чужих територій. Назріла потреба говорити про війну – як соціально-політичне, національно-визвольне, психологічно-екзистенційне явище, осмислювати рівні його репрезентації у художніх текстах, зокрема й української літератури, – давніших та тих, що творяться тепер в окопах під Авдіївкою, Бахмутом, Вугледаром… Ця потреба зумовила тему й напрям роботи VIІІ Всеукраїнської наукової конференції «Література, опалена війною: (кон)тексти, їхня рецепція та інтерпретація», що відбулася на факультеті української й іноземної філології та мистецтвознавства ДНУ. Конференція приурочувалася до 105-тої річниці від дня народження Олеся Гончара, видатного прозаїка ХХ століття, фронтовика, сина свого народу, адже закладені ним традиції антимілітарної прози продовжують сучасні українські митці, чимало з яких – воїни ЗСУ чи волонтери. Конференція увінчала традиційну квітневу гончаріану в Дніпровському національному університеті, який уже 15 років носить ім’я свого славетного випускника.

Модератором заходу виступила кафедра української літератури Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара, співорганізатором став Інститут літератури Т.Г. Шевченка НАН України. У роботі конференції взяли участь науковці з Києва, Харкова, Львова, Одеси, Хмельницького, Кривого Рогу, Дніпра, а також Братислави (Словаччина). З вітальними словами до учасників звернулися ректор Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара, доктор хімічних наук, професор Сергій Оковитий; директор Інституту літератури імені Т.Г. Шевченка НАН України, доктор філологічних наук, академік НАН України Микола Жулинський; в.о. декана факультету української й іноземної філології та мистецтвознавства ДНУ, докторка філологічних наук, професорка Ірина Попова.

Тему першого пленарного засідання Людина і війна: рефлексія сьогодення в історичному дзеркалі - визначив проблемний спектр доповідей, які стосувалися осмислення й подолання тих викликів, що їх ставила й ставить війна – як факт історії і як екзистенційне випробування – перед людиною в давнину та нині. Осягненню в художніх творах української літератури, зокрема й Олеся Гончара, персонального й суспільного досвіду українців-воїнів, партизанів, біженців, українців-добровольців і українців-дезертирів присвятили свої доповіді докторка філологічних наук, професорка, провідна наукова співробітниця Інституту літератури імені Т.Г. Шевченка НАН України Раїса Мовчан («“Воєнна” новелістика Олеся Гончара крізь призму людиноцентричного виміру»); докторка філологічних наук, професорка, провідна наукова співробітниця Інституту літератури імені Т.Г. Шевченка НАН України Людмила Тарнашинська («Євген Гуцало: “Ментальність орди” як застереження з 1990-х років»); докторка філологічних наук, старша наукова співробітниця, завідувачка відділу зарубіжної україністики Інституту літератури імені Тараса Шевченка НАН України Світлана Лущій («“Негероїчні” герої у “великій прозі” української діаспори»); докторка філологічних наук, доцентка кафедри української літератури, компаративістики і грінченкознавства Київського університету імені Бориса Грінченка, наукова співробітниця Інституту літератури імені Т.Г. Шевченка НАН України Сніжана Жигун («Жінка з гвинтівкою чи жінка з друкарською машинкою? Що українська жіноча література розповідає про жінок-солдатів»); доктор філологічних наук, професор кафедри русистики та східнослов’янських студій Університету Коменського у Братиславі (Словаччина) Фелікс Штейнбук («Філософсько-естетичний вимір книги С. Асєєва «“Світлий шлях”: історія одного концтабору»); докторка філологічних наук, професорка Нінель Заверталюк («Сила слова незнищенна»). Болісний нерв сучасної фронтової поезії пульсував у доповідях доктора наук із соціальних комунікацій, провідного наукового співробітника Інституту літератури імені Т.Г. Шевченка НАН України, письменника Ігоря Павлюка («Про сучасний козацький поетичний літопис війни»); перекладачки й письменниці Тетяни Попової-Бонналь (Іспанія) («Поезії сучасної війни: тенденції розвитку у світлі жанрової й тематичної специфіки»); доцента кафедри теорії літератури та порівняльного літературознавства Львівського національного університету імені Івана Франка Василя Будного («“Актор, поет, доброволець”»: ліричний щоденник фронтового і цивільного життя Романа Семисала»).

На другому пленарному засіданні, орієнтованому на осмислення війни передусім як художнього концепту, що репрезентовано в його темі – Текст у камуфляжі: поетикальні стратегії мілітарної літератури, прозвучали доповіді, присвячені воєнній новелістиці Олеся Гончара (Ольга Тимофєєва, кандидатка філологічних наук, м. Кривий Ріг), поезії Остапа Тарнавського (Ольга Шаф, докторка філологічних наук, м. Дніпро), прозі Світлани Талан (Наталія Кобилко, кандидатка філологічних наук, м. Харків), поезії Дарини Гладун (Олександр Черкас, викладач української мови та літератури українського онлайн-закладу School to go, м. Київ), повістям Оксани Смерек і Любові Пономаренко (Юлія Резніченко, доктор філософії зі спеціальності 035 Філологія, учитель української мови і літератури Дніпровської гімназії №82 ДМР, м. Дніпро). Акцентування уваги науковців на сучасному літературному процесі, «опаленому війною», не випадкове, адже інтелектуальна рефлексія творів новітньої доби необхідна для «матеріалізації» духовно-творчого «пульсу» епохи. Безперечно злободенним і потрібним є панорамне висвітлення перспектив сучасної мілітарної літератури в Україні, зокрема, у доповіді докторки філологічних наук, професорки кафедри української літератури ДНУ Ірини Кропивко. Філологічний ракурс осмислення заявленої проблематики органічно доповнився історичним у доповіді Олени Петасюк, кандидатки історичних наук, доцентки кафедри новітньої історії України Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Співробітники відділу-музею «Літературне Придніпров’я» Дніпропетровського національного історичного музею ім. Д.І. Яворницького (м. Дніпро), зокрема і його завідувачка Олена Аліванцева, виступили із цікавими доповідями про культурно-інформаційну й волонтерську роботу музею під час війни, про колекцію музею, присвячену життєвим дорогам Олеся Гончара.

Емоційний темпоритм конференції задала творчість студентства. Учасникам зібрання було продемонстровано фрагменти онлайн-читань «105 кроків у сучасність: Олесь Гончар» за участі студентів факультету української й іноземної філології та мистецтвознавства ДНУ (модератори – доцентки кафедри української літератури Олександра Гонюк та Катерина Корнілова), а також слайд-шоу постерів про Олеся Гончара студентів, які навчаються за спеціальністю «Образотворче мистецтво та дизайн». Обидва проєкти підготовлені до ювілейної дати письменника.

Немає сумнівів у тому, що, попри серйозні випробування й виклики сьогодення, наукова рефлексія війни в дзеркалі літератури, яка перебувала в епіцентрі квітневої конференції в Дніпровському національному університеті імені Олеся Гончара, на часі, бо не лише допомагає подолати травматичний досвід і скристалізувати дух нації, а й реалізує культуротворчу стратегію наближення нашої перемоги.

Завідувачка кафедри української літератури
Наталія Олійник,
професорка кафедри української літератури
Ольга Шаф