Юридична клініка ДНУ: відмінності між контрактом та строковим трудовим договором

Відповідно до ст. 21 КЗпП України, основного на теперішній час нормативно-правового акту, яким регулюються трудові правові відносини, контракт є особливою формою трудового договору. Відповідно, в контракті строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі, й дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Однак при цьому сфера застосування контракту визначається виключно законами України і не може бути застосована всупереч ним.

У свою чергу, згідно зі ст. 23 КЗпП України, якою передбачено види трудових договорів, трудовий договір може бути, зокрема строковим (на визначений строк, встановлений за погодженням сторін, або таким, що укладається на час виконання певної роботи). Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами. Ця норма є чинною і, не дивлячись на часто вагомі заперечення її роботодавцями, залишається чинною, навіть в умовах воєнного часу.

Аналіз наведених вище норм свідчить про те, що поряд із контрактом строковий трудовий договір законодавець визначає окремо, і сфера їхньої дії абсолютно різна.

Таким чином, як вбачається з конструкції вказаних вище норм, при виникненні та вирішенні спорів, що виникають зі строкових трудових договорів та контрактів, суди спершу повинні з'ясувати:

- чи можуть трудові відносини між сторонами бути врегульовані контрактом;

- чи відноситься посада працівника до такої, де обов’язково передбачено укладення контракту, тобто є пряма норма в спеціальному законі, наприклад, щодо керівників закладів культури чи освітніх закладів, науково-педагогічних працівників або керівників державних і комунальних закладів охорони здоров’я. Список таких посад достатньо об'ємний, тому в кожному випадку варто вивчати спеціальне законодавство у сфері діяльності роботодавця.

Основні відмінності контракту від строкового трудового договору наступні:

o Контракт – це завжди письмовий договір, який містить умови трудової діяльності працівника та укладається у чітко визначених законом сферах;

o Трудовий договір, в свою чергу, може бути укладений як письмово, так і усно, й в одному та в іншому випадку, має бути оформлений наказом чи розпорядженням, а умови трудової діяльності працівника регулюються нормами чинного трудового законодавства України. Наказ чи розпорядження мають містити умову про строк дії трудових відносин.

Конституційний Суд України в п. 4 рішення від 09 липня 1998 року №12-рп/98 зазначив, що відповідно до ч. 1ст. 21 КЗпП України трудовий договір – це індивідуальна угода між працівником і роботодавцем. Контракт є особливою формою трудового договору, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення й організації праці, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватись угодою сторін. Виходячи з необхідності посилення правових засобів захисту прав громадян у галузі праці, унеможливлення їх ущемлення, додержання вимог ратифікованої Україною Конвенції Міжнародної організації праці №158 про припинення трудових відносин з ініціативи підприємця Конституційний Суд України визнає за доцільне в подальшому обмежити визначення сфери застосування контракту лише законами, що є прерогативою Верховної Ради України.

Тим більше, контрактна форма трудового договору не може впроваджуватися нормативними актами центральних і місцевих органів виконавчої влади, актами органів місцевого самоврядування, а також колективними договорами і угодами та іншими локальними нормативними актами.

Таким чином, контрактна форма трудового договору застосовується у випадках, прямо передбачених законом.

Так, в Постанові Київського апеляційного суду №753/4260/18 від 01.07.2020 р. суд дійшов висновку про те, що трудовий договір, укладений між працівником та ПАТ «Укрзалізниця» за своєю юридичною природою не є контрактом, оскільки його посада (керівник відділу) не відноситься до посад з обов’язковим укладенням контракту.

Отже, як вбачається з викладеного, вимагаючи укладання контракту з працівником, роботодавець часто порушує закон, укладаючи контракти з працівниками, з якими закон не передбачає їх укладання. Відповідно, якщо працівник не відноситься до категорії осіб, з якими обов'язково укладається контракт, із ним може бути укладено лише строковий трудовий договір, якщо не можна такі відносини облікти у безстрокову форму.

З повагою
директорка юридичної клініки ДНУ
Олена Забродіна