Юридична клініка ДНУ про права волонтерів

Зараз, під час війни, коли допомоги та захисту потребують як звичайні громадяни, так і військові та учасники ТРО, як ніколи є актуальною та вкрай необхідною діяльність волонтерів. Волонтерські організації сьогодні збирають одяг, ліки, їжу, гроші, каски та навіть бронежилети – на потреби військових у зоні бойових дій, також допомагають забезпечувати життєво необхідними засобами звичайних українців, що потребують допомоги.

Відповідно постає питання юридичного визначення правового статусу волонтерів, адже навіть ті, хто займається волонтерством, часто не розуміють своїх прав.

Волонтерська діяльність в Україні регулюється Законом України «Про волонтерську діяльність» від 19.04.2011 р., згідно зі ст. 1 якого такою діяльністю є добровільна, соціально спрямована, неприбуткова діяльність, що здійснюється волонтерами шляхом надання волонтерської допомоги. В свою чергу, волонтер – фізична особа, яка добровільно здійснює соціально спрямовану неприбуткову діяльність шляхом надання волонтерської допомоги. Волонтерами можуть стати громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, які є дієздатними. Особи віком від 14 до 18 років здійснюють волонтерську діяльність за згодою батьків (усиновлювачів), прийомних батьків, батьків-вихователів або піклувальника.

Права волонтерів окреслені у ст. 7 зазначеного Закону, і до них належать право на:

• належні умови здійснення волонтерської діяльності, зокрема, отримання достовірної, точної та повної інформації про порядок та умови провадження волонтерської діяльності, забезпечення спеціальними засобами захисту, спорядженням та обладнанням;

• зарахування часу здійснення волонтерської діяльності до навчально-виробничої практики в разі її проходження за напрямом, що відповідає отримуваній спеціальності, за згодою навчального закладу;

• відшкодування певних витрат, пов’язаних зі здійсненням волонтерської діяльності;

• інші права, передбачені договором про провадження волонтерської діяльності та законодавством.

Отже, як вбачається, ніяких гарантій щодо трудових прав волонтерів вищевказаний Закон, на жаль, не містить, як не містить їх і Кодекс законів про працю України.

Виходячи з цього, варто пам’ятати наступне:

• за волонтером не зберігається робоче місце та середній заробіток на відміну від працівників, яким встановлено такі гарантії ст. 119 КЗпП України;

• у разі відсутності працівника-волонтера на роботі, роботодавець має право табелювати його як неявка з нез’ясованих причин “НЗ” або за інших причин “І” і, відповідно, не виплачувати заробітну плату.

Окрім того, роботодавець може притягнути такого працівника до дисциплінарної відповідальності, і навіть звільнити за прогул.

Таким чином, роботодавцям та волонтерам, які працюють, варто знаходити оптимальні варіанти оформлення відсутності такого працівника на робочому місці.

Наприклад:

• встановити неповний робочий час, тобто неповний робочий день або тиждень, з відповідною оплатою,

• встановити дистанційну роботу, якщо від працівника важливий результат роботи, а не присутність на робочому місці, і він встигає виконувати свою трудову функцію;

• встановити гнучкий режим робочого часу, за яким працівник може на власний розсуд визначати графік роботи або роботодавець визначає фіксований робочий час (через день, через тиждень тощо).

Юридична клініка Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара продовжує консультувати та надавати роз'яснення з усіх актуальних питань. Наступна публікація присвячуватиметься трудовим правам добровольців територіальної оборони.

З повагою

Директорка юридичної клініки ДНУ
Олена Забродіна