#Українська історична контрпропаганда

Міф № 15. «Москва – релігійно-духовний центр руських земель»

Починаючи ще з князівського періоду в історії, правителі Московії висували претензії на переміщення духовно-релігійного центру зі святого першопрестольного граду Києва до Москви. Московські князі, а згодом – царі, вважали, що саме «білокам’яна» повинна стати новим духовним центром усіх колишніх руських земель. Перша ж митрополія на Русі виникла саме в Києві в 988 р. та перебувала в юрисдикції Константинопольського патріарха, а її предстоятелі іменувалися митрополитами Київськими і всія Русі (з 1458 р. – митрополитами Київськими, Галицькими і всія Русі).

 

Але в історії Київської митрополії були різні періоди, коли фактично сам її митрополит перебував тривалий час в інших містах. Після взяття Києва монголо-татарами під тиском об’єктивних обставин Київські митрополити обрали місцем свого перебування Володимир-на-Клязьмі (1299-1325 рр.), а згодом – Москву (1325-1461 рр.). Та попри це митрополити продовжували офіційно титулуватися Київськими і Всія Русі.

Тривалий час московські князі зухвало намагалися використовувати у власних політичних цілях церковне питання та Київського митрополита, якому нерідко відводилася роль фактично заручника. У 1448 р. Собор московських єпископів, не отримавши згоди патріарха Константинопольського, незаконно обрав «митрополитом Київським» єпископа Рязанського Йону. Це було початком існування т. зв. «Московської митрополії». Але насправді це були самочинні дії московської влади та грубе порушення церковного канонічного права. Юридично церква Московії перебувала в підпорядкуванні Київського митрополита. Понад 140 років, аж до 1589 р., т. зв. «Московська митрополія» (тоді так ще не називалася) не визнавалася Вселенським патріархатом.

У 1589 р. Московію відвідав Вселенський патріарх Єремія ІІ. Очевидно, що через тиск, погрози та підкуп московській владі вдалося добитися від патріарха створення Московського патріархату. З того часу Московська церква почала звертати свій погляд на Київську митрополію (церкву-матір). На момент створення в Московському царстві патріархату Київська митрополія вже налічувала тривалу 600-річну історію свого розвитку.

У ХVІІ ст. Московський патріарх Іоаким вторгся до Київської митрополії, яка канонічно належала до Вселенського патріархату, і обрав єпископа Гедеона митрополитом Київським. Сучасною мовою це можна охарактеризувати не інакше, як церковне рейдерство. «Таким чином, 700-річний церковний устрій Київської митрополії, який діяв з 988 р., був змінений шляхом перевороту. Це відбувалося з порушенням священних і святих канонів на користь Московського патріархату і на шкоду Константинопольській церкві», – зазначив Вселенський патріарх Варфоломій.

У 1686 р. Московія відрядила посольство до Константинополя і за 200 червінців і 120 соболів Константинопольський патріарх Діонісій IV підписав грамоту про надання канонічного дозволу Московському патріархові призначати Київського митрополита. Тобто, попри заяви церковних ієрархів Москви, Київська митрополія ніколи не була канонічно переданою Московському патріархові, а залишалася підпорядкованою Вселенському патріархові.

У ХVІІІ ст. чимало українських релігійно-духовних діячів «несли світло» в Московію: створювали заклади освіти, розвивали культуру, духовну сферу. Варто згадати відомих діячів – Феофана Прокоповича, Стефана Яворського, які заклали фундамент для розбудови Російської імперії. Так, саме українці, а не пихаті росіяни.

З того часу було зроблено багато спроб отримати церковну незалежність України від Росії, але жодна з них не була успішною, за що саме Московський патріархат несе повну відповідальність. Не тільки ці спроби були невдалими, але й розколи, які були створені в минулому столітті й пов’язані, в основному, з бажанням Російської церкви не допустити церковної незалежності України.

Сьогодні ж Московський патріархат не полишає спроб усіляко принизити українців, їх релігійні почуття та посіяти релігійний розбрат в українському суспільстві. Уже під час розв’язаної Російською Федерацією кривавої війни проти України патріарх Московський Кирил (Гундяєв) у своїх «душпастирських» промовах неодноразово намагався виправдати варварські дії російських окупантів в Україні та їх воєнні злочини. Так, він охрестив російську війну проти України як таку, що має «метафізичне значення», фактично натякаючи на її «священний характер». То ж з впевненістю можемо вести мову про лукавство та моральний колапс усього московського духовенства, яке потурає своєму «господареві» – патріархові Кирилу. А останній, щоб догодити кремлівському вождеві, не цурається благословляти окаянну російську орду на порушення Божих заповідей та вчинення смертних гріхів в Україні. Та чи такими повинні бути дії «посередника» між Царством Божим і Земним? Відповідь для всіх очевидна.

Підсумовуючи вищесказане, можемо з істинною впевненістю стверджувати, що саме Київ, а не Москва, був і залишається первісним джерелом духовно-релігійного життя на руських землях. Коли в Києві розвивалася наука, культура, духовна сфера, будувалися церкви й монастирі, то про Москву ще навіть не було літописних згадок. Тому теперішня і майбутня переможна історія нашого народу буде самостійно писатися українцями саме з Києва – «матері міст руських».

Доцент кафедри східноєвропейської історії,
голова профспілкової організації
Євгеній СНІДА