#Історична правда України

Шановні колеги і студенти Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара!

Героїчна боротьба Збройних Сил України, загонів територіальної оборони, цивільного населення проти російських загарбників, звільнення від окупантів смт Макаріва, м. Бучі та частини м. Горлівки, розгром під Харковом 1-ої танкової армії РФ переконують, що варто і на фронті боїв за історію перейти до наступальних дій. Цьому слугуватиме новий проєкт істориків ДНУ – «Історична правда України», спрямований на популяризацію перемог української військової зброї. Адже вільнолюбні українці – козацького роду!

Уже наприкінці ХV–на початку ХVІ ст. Московська держава вела тривалу війну за гегемонію на сході Європи. В той період її головним супротивником було Велике князівство Литовське, Руське й Жемайтійське, до якого входило чимало українських земель – Київщина, значна частина Волині, Східне Поділля та Чернігово-Сіверщина. Не випадково українські історики називали цю державу Литовсько-Руською, або Литовською Руссю. У 1492-1494, 1500-1503, 1507-1508, 1512-1522 рр. Московія розв’язала цілий ряд кривавих війн проти Великого князівства Литовського і Руського, сподіваючись захопити низку чужих територій і прямими загарбаннями закріпити своє «історичне право» на «київську спадщину». Однією з найважливіших цілей московських загарбників була Чернігово-Сіверщина, яку московиті розглядали як легку здобич, але швидко відчули серйозний спротив з боку населення. Детально про ці драматичні події можна прочитати у книзі В.Брехуненка, В.Ковальчука, М.Ковальчука, В.Корнієнка «Братня» навала. Війни Росії проти України ХІІ-ХХІ ст.» (Київ, 2016).

Тут же згадаємо лише один важливий епізод – тріумфальну битву під Оршею 8 вересня 1514 р., що закінчилася розгромом московського війська. Ця битва мала важливе значення, тому що великий князь московський Василій ІІІ вже загарбав Смоленськ і направив своє 50-ти тисячне військо на місто Орша (нині – Республіка Білорусь) – тодішній важливий стратегічний пункт. Московитам протистояла приблизно 30-ти тисячна армія великого гетьмана литовського князя Костянтина Острозького (1460–1530). Битва відбулася на березі р. Кропивна під Оршею. К.Острозький як досвідчений воєначальник діяв вельми винахідливо, заманив ворога у пастку і наголову розбив, використавши артилерію. Загальні втрати московського війська становили, за даними історикині Н. Яковенко, 30-40 тисяч вояків. У полон потрапило все командування московського війська у складі 48 осіб та близько 1 500 московських дворян. Це був результат спільних і злагоджених дій українських, литовських, польських та білоруських вояків. Перемога в Оршанській битві мала велике значення, оскільки завдала відчутного удару по військових силах московських загарбників, на певний час зупинила їхнє просування, підняла бойовий дух литовсько-руського воїнства, а також сприяла поліпшенню міжнародної обстановки на користь Великого князівства Литовського і Руського.

Гетьман Костянтин Острозький назавжди увійшов в історію як кращий полководець того часу. Своїм героїчним прикладом він надихає сучасних захисників та захисниць України.

Декан історичного факультету
Сергій Світленко