Версія для друку

Олесь Гончар: «Дякую Богові, що дав народитися мені українцем»

Під такою назвою в Дніпровському національному університеті пройшли Гончарівські читання, присвячені 101-ій річниці від дня народження видатного випускника університету, класика української літератури Олеся Гончара. Почесною гостею заходу стала племінниця письменника Віра Сесь.

У нашому університеті, який з 2008 року носить ім’я знаменитого митця, подібні літературні читання вже стали традицією. Кожного року до дня народження Олеся Терентійовича їх організовують викладачі та студенти кафедри української літератури, яка давно є знаним в Україні центром гончарознавства. Поціновувачам таланту письменника учасники літературної зустрічі щоразу пропонують нову тему, намагаючись охопити якийсь досі незвіданий ракурс з життя та творчості видатного українця. Так, цьогоріч студенти і викладачі зосередилися на багатогранній особистості Олеся Гончара як письменника, патріота, людини – його світоглядній позиції, естетичних та морально-етичних засадах. Саме тому вони обрали промовисту назву «Дякую Богові, що дав народитися мені українцем» – сутнісний вислів, взятий із щоденникових записів Олеся Гончара, що є ключовим в його художній і особистій біографії.

Дякуючи організаторам за вибір теми чергових (уже 17-х за ліком) читань, декан факультету української й іноземної філології та мистецтвознавства, доктор філологічних наук, професор Ірина Попова зазначила, що Олесь Гончар сам був глибоко віруючою людиною, із власним багатим духовним світом. «Людиною, яка вірила в найкраще в людині та світі. А ще – в Україну, яку він безмежно любив і за яку боровся, докладаючи як письменник, громадянин і громадський діяч так багато зусиль для її незалежності і процвітання. Істини «Олесь Гончар» і «Україна» – цілком нерозривні й непроминальні. Бо як влучно висловився один журналіст, Олесь Гончар – це Україна XX століття. Але ми можемо упевнено сказати, що й – століття XXІ, адже його ідеї не вмирають: вони відбиваються в сьогоденні, проектуються в майбутнє». Прикметно, що як справжній син свого народу Олесь Терентійович у своїх мріях про вільну, соборну і суверенну Україну великі надії покладав саме на молодь та її дії з розбудови нашої великої європейської держави. Саме тому неперевершений Майстер Слова, який жив і творив у іншу історичну епоху й до сьогодні залишається цікавим молодому поколінню. Зокрема, студенти факультету української й іноземної філології та мистецтвознавства ДНУ у рамках своєї навчальної програми активно вивчають твори О.Гончара. «У вивченні творчої спадщини свого вихованця й нашого уславленого земляка Дніпровський національний університет нині вбачає своє завдання. Адже, відомо, що саме працюючи асистентом на нашій кафедрі української літератури, Олесь Гончар написав відому новелу «Модри камінь», з якої і розпочалося його письменницьке життя, – розповідає Ірина Степанівна. – І зараз, осмислюючи сучасний літературний процес, ми, філологи, вже не можемо обійтися без цієї класики, в якій знаходять відображення чимало явищ об’єктивного світу. Загалом, уся його неповторна художня та епістолярна спадщина (навіть через багато років після відходу у вічність автора) залишається донині з нами. Тому що в центрі його письменницької уваги завжди залишалася Людина та велич її духу – з усіма болями, стражданнями, ідеями і відчуттями… І мене як керівника факультету особливо втішає те, що студенти Дніпровського університету продовжують науково осягати розмаїту творчість Олеся Гончара багатьма способами – не тільки читанням, а й написанням курсових і дипломних робіт, участю у всеукраїнських наукових конференціях та різних цікавих позааудиторних заходах», – підкреслила Ірина Степанівна.

Про інші форми увічнення пам’яті й образу Олеся Гончара в університеті гостям читань розповів проректор з науково-педагогічної роботи у сфері гуманітарної освіти та виховання молоді, доктор історичних наук, професор Валентин Іваненко. Зокрема, зусиллями викладачів і студентів Гончарівського університету наразі облаштована іменна аудиторія, музей-садиба, де проживав письменник, та унікальне погруддя на фасаді 2-го корпусу, а нещодавно було видане третє видання книги «Сторінки історії: Олесь Гончар», яке вже встигло стати бібліографічною рідкістю. У своєму виступі Валентин Васильович нагадав, що Олесь Гончар, до всього, є ровесником нашого університету. «Сьогодні в 101-річницю від дня народження О. Гончара, ми, по суті, розпочинаємо другу сотню ліку появи на світ цього великого українця. І чим далі в минуле відходить ця дата, тим яскравіше перед нами постає його високомасштабна постать. Адже всі післявоєнні покоління українців та інших народів виховувалися на безсмертних творах Олеся Терентійовича. Пригадую, що мій шкільний випускний твір, так само як і вступний іспит на історичний факультет, були саме за романами Майстра, які залишаються затребуваними в суспільстві й нині, особливо серед студентської молоді. Вочевидь, вивчаючи цю літературну творчість, влаштовуючи подібні читання, ми в ДНУ глибше пізнаємо самого Гончара – його цінності та ідеали, які прагнемо надалі трансформувати в площину генетичного коду нації, нашого повсякдення. Тож я вдячний різним поколінням філфаку за те, що вони, як ніхто, люблять і вміють вшановувати пам'ять Олеся Терентійовича. Хоча, без сумніву, любов, наснага і налаштованість на ідеал Олеся Гончара – не лише справа філфаку, а й усього дніпровського університету, що невипадково названий ім’ям нашого великого Майстра», – сказав на відкритті проректор.

Упродовж цього красивого мистецького дійства «гончарівці» ДНУ проникливо відтворили різні сторони феноменальної творчої особистості Олеся Терентійовича. Так, творча група студентів і викладачів представила літературний полілог, в якому за щоденниковими та публіцистичними матеріалами, приватним листуванням з відомими діячами культури, мистецтва, друзями письменника відтворено своєрідність авторського бачення життя, літератури, української історії, мови, культури, долі свого народу. Також у виконанні студентів пролунало літературно-музичне есе «З Україною в серці» (творча інтерпретація уривків з ключового роману «Прапороносці»), а ще – пісні про Україну та знаменита поезія О.Гончара «Дума про Батьківщину». Із роздумами про молодість Олеся Терентійовича звернулася до присутніх випускниця нашої альма-матер, відома дніпровська письменниця, заслужений працівник культури України Леся Степовичка.

Не менше зворушив усіх і виступ племінниці видатного письменника Віри Гаврилівни Сесь, яка поділилася теплими спогадами про моменти особистого спілкування з дядьком. Крім того, учасники читань почули дружні вітання від дружини Олеся Гончара Валентини Данилівни, передані університетському колективу в телефонній розмові з ректором та деканом філфаку безпосередньо перед заходом.

Наприкінці зустрічі присутні також змогли переглянути книжкову виставку творів, різноманітні фотоматеріали та особисті речі Майстра, які дбайливо зберігаються в його іменній аудиторії. За свідченням гостей, організаторам Гончарівських читань у Дніпровському національному університеті вдалося створити воістину високу духовну ауру, яка того дня об’єднала всіх поціновувачів таланту Олеся Терентійовича Гончара. «Ми щасливі, що наш мистецький захід відбувається у рамках гончарівського синхрону, який 3 квітня проходить по всій Україні. Щороку цього дня ми отримуємо чудовий привід зустрітися разом і згадати таку велику людину – свого славетного земляка, яким пишаємося і до Слова якого незмінно повертаємося», – зазначають вони.

Інформаційно-аналітичне агентство
Дніпровського національного університету


ГончарTV ГончарFM Газета Анонси Чому ДНУ Welcome to DNU Facebook Instagram Youtube Telegram