Спогади про незабутнього ректора

До 75–річного ювілею Миколи Вікторовича Полякова механіко-математичний факультет організував День пам’яті про ректора ДНУ 1998-2020 рр. На цьому факультеті Микола Вікторович навчався, пройшов шлях від молодшого наукового співробітника до декана.

До зустрічі в дистанційному форматі Zoom долучилися колеги, учні, наставники, родина М.В. Полякова. У кожного знайшлися теплі слова про науковця, ректора, батька, красиву в усіх відношеннях, незабутню людину.

«Щиро дякую всім, хто долучився до вшанування пам’яті Миколи Вікторовича Полякова, – звернувся до учасників зібрання в.о. ректора університету професор Сергій Оковитий. – Дуже важливо, що накреслений нами план втілюється в низку реальних справ. Уже розпустилося листя на горобинах, висаджених на алеї пам’яті Миколи Вікторовича, незабаром на механіко-математичному факультеті відкриється іменна аудиторія, яка вже майже готова. На 55 років доля пов’язала життя Миколи Вікторовича із життям університету: життям насиченим, продуктивним, змістовним. І вже більше півроку він продовжує незримо жити в університетських справах. Пам’ять зігріває людину зсередини, говорить народна мудрість. Я щиро бажаю, щоб сьогодні у кожного на душі стало тепліше і світліше від добрих згадок і сердечної вдячності Миколі Вікторовичу».

Про півтора роки тісної співпраці з Миколою Вікторовичем розповів перший проректор університету професор Олег Дробахін. У його пам’яті на довгі роки закарбуються вміння Миколи Вікторовича добре оцінювати психологічний стан людини, глибоко розуміти ситуацію, збалансовано й помірковано приймати рішення, на папері наочно позначаючи «плюси» і «мінуси» того чи іншого питання, мужність при прийнятті важливих рішень.

Донька М.В. Полякова, завідувачка кафедри загальної медицини з курсом фізичної терапії ДНУ професорка Тетяна Шевченко подякувала керівництву університету за заходи на пошану Миколи Вікторовича: «Для всіх, хто його знав і з ким він працював, і для мене – його доньки, він завжди залишатиметься прикладом високоосвіченості, толерантності, інтелігентності, мужності, патріотизму, любові до нашої альма-матер. Зазначу, що любов до науки й до університету він проніс через усе життя».

«Я вдячний долі, що на зорі моєї університетської кар’єри, у середині 1970-х, ми познайомились, і згодом стали не просто однодумцями, соратниками, а й друзями, – розповів директор центру гуманітарних проблем освіти та виховання молоді ДНУ професор Валентин Іваненко. – Ну а за часів його ректорства, упродовж двох десятиліть, я увійшов до його команди, коли ми найтіснішим чином повсякденно взаємодіяли, спільно вирішуючи численні університетські завдання. Як відомо, М. Поляков був “технарем” за освітою, але водночас йому була притаманна витончена гуманістична культура. Ректор М.В. Поляков був не лише визнаним топ-менеджером в освітянському середовищі, а й високоерудованою, комунікабельною, тактовною особистістю, із приємними, шляхетними манерами спілкування, діалогу, іскрометним почуттям гумору, вмінням вислухати і, головне, почути співрозмовника, підтримати його, допомогти. Він був добре обізнаний зі світом художньої літератури, захоплювався поезією, зі знанням справи сам писав ліричні вірші (здебільшого, на пошану близьким, друзям, колегам), грав на фортепіано, гарно співав. Загалом, масштаб й обсяг зробленого М.В. Поляковим, без перебільшення, вражає».

Декан фізико-технічного факультету професор Сергій Давидов згадував, насамперед, понад десять років співпраці з Миколою Вікторовичем у приймальній комісії ДНУ. Сергію Олександровичу запам’яталося, що Микола Вікторович учив працювати з людьми, завжди зберігаючи спокій, знаходити такі слова в неприємних ситуаціях, щоб нікого не образити. Він часто говорив, що згодом втома і роздратування забудуться, залишаться лише світлі й теплі спогади.

Начальник відділу підготовки фахівців для зарубіжних країн та академічних обмінів Кристина Геті зазначила, що М.В. Поляков був унікальною, непересічною особистістю з недосяжною духовністю, був непохитним у досягненні цілей. Кристина Віталіївна нагадала всім улюблені настанови Миколи Вікторовича колегам, яких він і сам неухильно дотримувався в повсякденній діяльності: «Любіть університет у собі, а не себе в університеті», «Поспішайте підставити плече, а не підніжку» тощо.

Декан механіко-математичного факультету, професор, модератор зустрічі Олександр Хамініч відзначив, що науковий шлях Миколи Вікторовича може бути зразком для будь-якого науковця. Обравши науковий напрям аерогідромеханіки у момент його зародження, він неухильно ним рухався, був завзятим керівником цього напряму, його самовіддана праця перевищувала можливості звичайної людини. І сьогодні механіко-математичний факультет успішно продовжує розвивати той науковий напрям, який був об’єктом досліджень М.В. Полякова.

Усі промовці відзначили людяність, мудрість, хист адміністратора М.В. Полякова. У пам’яті всіх, хто знав Миколу Вікторовича, він залишиться живою багатогранною постаттю.

Інформаційно-аналітичне агентство
Дніпровського національного університету