Сумуємо…

14 вересня 2025 року перестало битися серце Мусіяки Вольєна Григоровича ‒ доцента кафедри теоретичної та комп’ютерної механіки механіко-математичного факультету, кандидата фізико-математичних наук, людини, все життя якої було незмінно пов’язано з ДНУ.

Життєвий шлях Вольєна Мусіяки почався 27 січня 1939 року у м. Яготин Київської області. З 1 вересня 1959 року доля Вольєна Григоровича була пов’язана з Дніпровським університетом. Із 1959 до 1964 року він навчався на фізико-технічному факультеті, який закінчив з відзнакою за спеціальністю «Літальні апарати». Після закінчення університету почав працювати асистентом на широко відомій кафедрі прикладної теорії пружності академіка НАН України В.І. Моссаковського. З 1992 року це – кафедра обчислювальної механіки і міцності конструкцій.

У 1980 році Вольєн Мусіяка захистив кандидатську дисертацію, а у 1983 році отримав наукове звання доцента. Багаторічна плідна наукова і педагогічна праця Вольєна Григоровича знайшла відображення у більш ніж 60 методичних і наукових працях.

Наукові інтереси Вольєна Григоровича знаходилися в галузі просторової теорії пружності, зокрема в дослідженні багатошарових просторових конструкцій; числових методів механіки. Ним підготовлені навчальні посібники і підручник «Числові методи механіки», які знайшли широке впровадження у навчальній процес студентів-механіків.

Із 1990 до 1998 року Вольєн Григорович Мусіяка очолював навчальний відділ університету. З 1998 року по 2005 рік працював проректором з навчальної роботи. З 2005 року по 2012 рік очолював факультет психології. Незважаючи на високу зайнятість в адміністративній роботі, впродовж усього часу він проводив педагогічну і наукову діяльність, працюючи сумісно професором на рідній кафедрі.

За вагомий внесок в освіту та науку університету В.Г. Мусіяка був нагороджений у 1998 році нагрудним знаком «Відмінник освіти України», у 2003 році отримав почесне звання «Заслужений працівник освіти України», у 2008 році був нагороджений почесною медаллю «За вірну службу ДНУ».

Мусіяка Вольєн Григорович завжди був взірцем навчальної і методичної принциповості, людиною високої наукової культури і патріотом своєї Батьківщини. У пам’яті своїх колег і друзів він назавжди залишиться добрим і чуйним товаришем, особистістю, життєвий шлях якої є прикладом самовідданої праці на благо нашого університету і освіти в цілому.

Сердечно співчуваємо родині та близьким покійного.

Вічна пам’ять.

Колеги і друзі з механіко-математичного факультету,
ректорат, колектив університету