Як бібліотека ДНУ вражає першачків?

Першачок – це людина, яка з піднятою до неба головою готова казати на всі боки: «Я студент Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара!» І на запитання: «Який курс?» – тихенько додавати: «Перший».

Ми, горді першачки, ще не звикли до стін університету, тому зараз відкриваємо роти від масштабу закладу. Вражає і величина бібліотеки: заходиш у будівлю й намагаєшся одразу знайти таку комірчину, як у школі, де стоять кілька парт і три полички з книгами. Але реальність інша – перед збентеженим першокурсником постає шестиповерхова бібліотека-гігант. Там спокійно могли б ходити слони, якби приміщення цього дивовижного закладу від низу до верху не були заповнені полицями з книгами.

Коли крокуєш залами, відчуваєш себе маленькою мурашкою серед гігантських стелажів. Вузькі проходи між полицями, немов лабіринт: неозоре море книжок праворуч і ліворуч, а в повітрі витає смачний запах паперу. Тут кожен крок нагадує мандрівку у часі – здається, що на секунду можна зупинитися й почути, як сторінки шепочуть історії століть.

Цікаво, а скільки це, якщо рахувати в купках? Цими примірниками можна забити кімнату вщент? Якого розміру мала б бути ця кімната? У неї вмістилися би слони? А якщо покласти примірники один на одного, їхня висота буде більшою за Еверест? Скільки часу пішло на те, щоб створити всі ці книги? А скільки знадобиться, щоб їх прочитати? Коли починаєш думати про такі речі – вони вражають, перехоплюють подих, а очі лізуть на лоба від кількості цікавих запитань.

Вражає не тільки кількість примірників, а й самі книги – ті, яких не можна торкатися без рукавичок. Це книги важливі для нашої історії, цінні для людства. Зараз у бібліотеці ДНУ зберігаються видання, яким понад 300 років! Тільки уявіть: вони були написані три століття тому. Це ж чотири покоління слонів!

Усі книжки різні: одні – важко втримати навіть дужому парубку, а інші – поміщаються на долоні. Одні обгорнуті в шкіру, інші – в тканину. Книжка з палітуркою з плахти –така собі пані в спідниці. А всередині цих старезних реліквій можна помітити цікаву відмінність від сучасних книг – величезні відступи від полів. Навіщо? Для зручності читання. Про комфорт для читача дбали насамперед, тому на великих сторінках текст розташовано компактно, і очам не доводиться «бігати марафон» рядками й абзацами.

Анна Ярославна – згадаймо українку, яка врятувала французьке королівство від втрати правлячої династії, подарувавши Генріху І нащадків престолу. Серед свого приданого рятівниця везла з Київської Русі Реймське Євангеліє. Сторінки цього раритету були скопійовані й сформовані в одну книгу, зберігши оригінальну мову та зміст. Цю історію ми не просто чуємо – ми її бачимо й навіть можемо доторкнутися (хоч і в рукавичках). І це зроблено для того, щоб торкнутися історії могли не лише ми, а й наші нащадки.

Вразив напис німецькою мовою «Der Ukraine» в одній зі старовинних книг. Він підтверджує: Україна — не «молода держава 1991 року народження». Наша країна пережила багато поколінь слонів. Україна має власну глибоку історію, важливу для предків, нас і наших нащадків.

Бібліотека ДНУ – це не просто високі стіни й полиці з книгами. Це океан інформації, знань і місце, де зберігається мудрість. Кожен поверх, кожна полиця, кожна сторінка ніби шепоче: «Торкнися мене – і ти відчуєш Всесвіт». А сховище стародруків нагадує таємний скарб, де кожна книга – мов коштовний камінь, що чекає свого відкриття.

Марійка ділиться враженнями від знайомства з бібліотекою:

– Шість поверхів, книги, яким понад 300 років, рідкісні видання, про які раніше я навіть не чула. Це справжній музей знань, де можна не лише готуватися до занять, а й відчути історію університету та навіть цілого світу.

Для Ірини, яка також уперше була в університетській бібліотеці:

– Це просто космос! Понад два мільйони книг, стародруки, унікальні колекції… Тут історія зустрічається із сучасними технологіями, і можна реально загубитися серед знань. По факту, для журфаківців бібліотека ДНУ – це справжній науковий «вайб», де навіть запах розумний, що варто відчути кожному!

А Дарʼя не гаяла часу: одразу після екскурсії оформила читацький квиток і взяла книжки.

Студенти І курсу ФСЗМК
Анастасія Тоцька, Марія Поторока,
Ірина Бондаренко, Анна Лойко,
Артем Коряка, Артем Скляр,
Іван Смук, Дарʼя Яковлева