Студентська дружба назавжди

Теплого вересневого ранку на площі біля Палацу студентів ДНУ ім. О.Гончара зібрались випускники, що 50 років тому, сповнені сміливих задумів і озброєні міцними знаннями, залишили Альма матер. На хвилюючу зустріч зі своїми однокурсниками прийшли представники усіх п’яти факультетів, що тоді функціонували в університеті. У 1960 навчальному році дипломи отримали близько 800 студентів. І хоча колишні випускники кожного факультету вже неодноразово проводили зустрічі, цього разу вони з'їхалися в найбільш повному складі з усіх куточків України та світу для того, щоб побачити місто своєї юності і тих, з ким свого часу пройшли «вогонь, і воду, і мідні труби". До зустрічі випускники поставилися відповідально – готувалися заздалегідь і методично налагоджували втрачені зв'язки.

Святковий настрій охопив усе зібрання. Під музику духового оркестру колишні однокашники весело віталися прізвиськами студентських часів і з молодечим запалом кидались у дружні обійми. У такій приємній, теплій атмосфері вони згадували роки безтурботної молодості, ділилися досягненнями в професійній сфері та в особистому житті, із щасливими посмішками на обличчях фотографувалися напам’ять й обмінювалися сувенірами. А потім поринали у спільні спогади, розглядаючи чорно-білі світлини університетської пори.

Із золотим 50-літнім ювілеєм випускників 1960 року привітав ректор Дніпропетровського національного університету ім. О. Гончара М. В .Поляков: "Випуск 1960 року був особливий ще й тому, що саме з ними, "шістдесятниками", пов’язані новаторські процеси у суспільно-політичному житті Радянського Союзу. Тоді на передній план вийшло нове покоління молодих людей, які сміливо ламали застарілі стереотипи, були ініціаторами нового, творчого, перспективного, які повірили у свіжий подих епохи "відлиги", відчули себе свідомими громадянами країни. Це був особливий контингент студентів, який виявляв бажання вчитися у престижному вищому навчальному закладі", – підкреслив ректор. Також Микола Поляков коротко нагадав, які значні структурні зміни відбулись в матеріально-технічній базі університету за ці роки, і загалом відзначив, що ті півстоліття, які відділяють нас від 1960 року, для університету були надзвичайно плідними та успішними.

Продовжили урочистості виступи керівників оргкомітетів факультетів (фізико-технічного, фізико-математичного, біологічного, хімічного та філологічного) з коротким оглядом географії та професійних досягнень випускників покоління 60 року.

Прибув на цю унікальну зустріч і найбільш іменитий випускник університету 1960 року, фізтехівець Леонід Данилович Кучма. Президент, пригадуючи свої університетські роки, розповідає: "Не зважаючи на умови, в яких ми жили, п'ять студентських років залишаються найпам'ятнішими. В той час ми жили повноцінно, нам не було соромно, наприклад, за те, що ми не мали змоги нормально одягатися. Зараз на усіх рівнях влади вимагають прозорості. Але такої прозорості, як у гуртожитку, не знайти ніде, тому по стосунках, які там формуються, можна судити про кожного".

А от у однокурсника Л. Д. Кучми, старости його групи Олега Дмитровича Ведмеденка, а згодом заступника голови випробувального відділу КБ «Південне», найяскравіші спогади залишились від третього трудового семестру, коли студенти працювали на зібранні урожаю кукурудзи: "Комбайнів тоді не було, все доводилось робити самотужки. Потім ми йшли грати у футбол чи співати пісень. Жили в колгоспних хатах разом і щедро ділились один з одним усім, що мали".

Нинішню ювілейну зустріч випускники розцінюють як чудовий привід повернутись у пору своєї юності і з висоти прожитого краще збагнути власні досягнення. Усім ювілярам бажаємо добра, міцного здоров'я, якомога більше щасливих хвилин спілкування та оптимізму. І хай дух товариства, що виник в період навчання в Дніпропетровському національному університеті, не зникає, а тільки примножується!