Ми разом і ми переможемо!

Дорогі друзі! Для усіх нас війна стала великим випробуванням – на любов, на відданність своїй землі, на стійкість та, водночас, людяність і жертовність.

Із перших днів російського вторгнення в Україну істфаківці Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара, викладачі та студенти, об’єдналися у боротьбі за визволення нашої Батьківщини.

Найперше згадаємо наших випускників. Ярослав Ярошенко, який брав участь в АТО, одразу став до лав захисників України.

Колишній «атовець» Олег Репан, доцент кафедри історії України, зараз допомагає формувати нові загони захисників у Дніпровському військкоматі.

Усі викладачі факультету у різний спосіб сприють нашій перемозі: матеріальною допомогою і волонтерством, донорством; моральною підтримкою, поширюючи правдиву інформацію про війну в Україні серед зарубіжних друзів і колег. Наприклад, доцентка кафедри географії Галина Лисичарова активно працює у волонтерському центрі Слобожанської селищної ради.

Рада студентів факультету разом із її головою Олегом Кавуненком зібрала кошти для закупівлі необхідних речей та продуктів для Дніпровського волонтерського центру, що допомагає біженцям та військовим. Рада інформує наше студентство про те, як підготуватися до надзвичайної ситуації, як діяти у такому випадку, та закликає не забувати, що наша небайдужість, активність та підтримка збільшують наші сили!

Наші студенти долучилися до убезпечення історичної спадщини. Вони допомогли співробітникам Дніпропетровського національного історичного музею ім. Д. І. Яворницького перенести у сховища документи та цінні видання.

Істфаківський «спецзагін», згуртований доценткою кафедри всесвітньої історії Валерією Лавренко, «заспокоїв» кочівницьких баб, захистивши їх мішками із піском. Сподіваємося, їм сподобалося таке «вбрання».

Не годилося б із нашої допомоги роботи змагання чи «піар». Просто хочемо сказати, що ми разом, ми вболіваємо за Україну і ми поряд з тими, хто потребує підтримки.

Деякі наші студенти перебувають у домівках буквально «на лінії вогню», когось прихистили друзі і знайомі у Дніпрі, дехто залишився у гуртожитку.

Друзі, ми поряд, на зв’язку і готові відгукнутися у будь-який час. Ми пропонували і пропонуємо прихисток колегам із Києва, Харкова, Чернігова, хоча розуміємо, що виїхати складно.

Ми віримо у нашу Перемогу і чекаємо на зустріч у наших аудиторіях!

Історичний факультет