Світ слов’ян в етимології

На факультеті української й іноземної філології та мистецтвознавства 22 травня відбулися студентські наукові читання «Світ слов’ян в етимології», присвячені 100-річчю ДНУ й кафедри загального та слов’янського мовознавства.

Захід пройшов під гаслом «Звичайна людина зазвичай не цікавиться проблемами лінгвістики, але хоча б раз у житті замислюється про походження слів». Читання організували й провели викладачі однієї з найстаріших кафедр університету – загального та слов’янського мовознавства, професор, завідувач кафедри Т. С. Пристайко та доцент І. М. Шпітько. Перед майбутніми філологами, першокурсниками російського й українського відділень, з доповідями виступили студенти п’ятого курсу українського відділення.

Зокрема, Марія Карапетрова познайомила учасників заходу з науковим шляхом випускника кафедри, відомого індоєвропеїста-славіста другої половини ХХ століття, академіка, голови Комітету славістів, організатора й учасника Міжнародних з’їздів славістів Олега Миколайовича Трубачова. У своїй доповіді вона відзначила, що етимологія була улюбленим розділом мовознавства у творчості визначного дослідника слов’янських мов.

Студенти В. Княгницька, Г. Панченко, А. Корхова, Х. Богачова, А. Троніна, Н. Кинебас, О. Вабіщевич, А. Літуча, С. Майтак, А. Полієнко, Ю. Риженко, Я. Коваль підготували ґрунтовні доповіді про етимологічний розвиток тематичної групи назв спорідненості, яка є однією з найдавніших у лексико-семантичній системі слов’янських мов. Так, Х. Богачова роз’яснила, чому термін спорідненості на позначення дівчини або жінки по відношенню до своїх батьків має різне фонетичне оформлення в сучасних слов’янських мовах – рос. дочь, укр. дочка, чес. dcera, словац. dcéra, польс. córka, болг. дъщеря. С. Майтак, присвятивши доповідь лексемі дядько, з’ясувала причини появи у східнослов’янських мовах лексеми дядя/дядько, а в західно- та південнослов’янських – stryko/стрико та ujo/уйка. А. Літуча здивувала присутніх давніми зв’язками слов’янського слова онук з такими індоєвропейськими, як д.-прус. ane «баба», лат. anus «старуха», нім. Enkel «внук», які утворено від індоєвропейського кореня *ăn- із значенням «предок».

На прикладі основних термінів спорідненості (батько, мати, син, дочка, дід, баба, брат, сестра, онук, дядько, наречена, зять, невістка тощо) було відзначено шляхи розвитку слов’янських термінів спорідненості, проаналізовано фонетичні зміни, спричинені дією найважливіших тенденцій і законів, які діяли в ранній, середній і пізній періоди розвитку й формування праслов’янської мови – мови-основи сучасних слов’янських мов. Доповіді представляли у вигляді презентацій, у яких схематично відображено всі семантичні й фонетичні процеси. Завдяки такому формату першокурсники дізналися багато нового, цікавого, корисного.

Ірина Шпітько, доцент кафедри загального та слов’янського мовознавства