Версія для друку

Триває обговорення проекту Закону України «Про вищу освіту»

Доповідь

«Про зміни у положеннях про громадське і студентське самоврядування, гуманітарну складову в управлінні та організації навчального процесу у ВНЗ України за новою редакцією Закону України «Про вищу освіту» проректора ДНУ ім. Олеся Гончара, проф. Іваненка В. В.

Нова редакція Закону України «Про вищу освіту» 2011 р. містить низку змін у положеннях про громадське і студентське самоврядування, гуманітарно-виховну складову в управлінні та організації навчального процесу у ВНЗ України. І хоча більшість цих змін, на наш погляд, не є суттєвими, принциповими, в цілому вони свідчать про значну увагу і профільного Міністерства як головного розробника законопроекту, і законодавців до питань гуманітарної освіти та виховання молоді.

У розділі VI «Управління вищим навчальним закладом» у статті 32 «Керівник вищого навчального закладу» на відміну від діючої редакції Закону 2010 р. дещо змінено повноваження керівника ВНЗ, зокрема, у контексті гуманітарної і самоврядної складової управління. Так, сьогодні керівник ВНЗ «здійснює контроль за якістю роботи викладачів, організацією навчально-виховної та культурно-масової роботи, станом фізичного виховання і здоров'я, організовує побутове обслуговування учасників навчально-виховного процесу та інших працівників вищого навчального закладу». У новій же редакції 2011 р. йдеться про те, що керівник «сприяє роботі студентського самоврядування, профспілкових організацій та створює умови їх діяльності», «сприяє формуванню культури здоров’я студентів, зміцненню спортивно-оздоровчої бази, створює належні умови для занять масовим спортом».

В частині визначення самоврядних засад ВНЗ новацією проекту є незалежності включення Наглядової ради до числа найважливіших органів управління (у тому числі у реалізації гуманітарної політики), оскільки, як зазначається у ст. 34, наглядова рада «…сприяє ефективній взаємодії вищого навчального закладу з органами місцевого самоврядування, науковою громадськістю, громадсько-політичними організаціями та суб’єктами господарської діяльності в інтересах розвитку вищої освіти». До того ж, якщо раніше згідно зі ст. 35 наглядові ради мали обов’язково створюватися тільки в національному ВНЗ, то тепер за тією ж 34 ст. – в усіх університетах, академіях (за винятком військових).

Нова редакція Закону «Про вищу освіту» передбачає й подальше забезпечення виховного впливу трудового колективу і студентства у функціонуванні системи громадського самоврядування. Ключова роль в цих процесах відводиться зборам (конференціям) трудових колективів ВНЗ та підрозділів, які є вищим колегіальним органом їх громадського самоврядування.

Але зміни у тлумаченні складу, функцій та повноважень цих структур управління виглядають незначними. Так, у ст. 37 чинної редакції зафіксовано, що «не менш як 75% загальної чисельності делегатів (членів) виборного органу повинні становити науково-педагогічні працівники вищого навчального закладу, які працюють у цьому вищому навчальному закладі на постійній основі, і не менш як 10 відсотків – виборні представники з числа осіб, які навчаються у вищому навчальному закладі», тобто не тільки студенти, але й аспіранти та докторанти. У ст. 36 нової редакції 2011 р. в 75% загальної чисельності делегатів входять і наукові працівники, чого немає в діючому законодавстві. Щодо 10% студентів-делегатів, то і тут є доповнення – «які обираються вищим органом студентського самоврядування навчального закладу». При цьому з числа функцій вищого органу громадського самоврядування університету вилучений пункт: «затверджує положення про органи студентського самоврядування», який був у редакції 2010 р.

Щодо змін у визначенні правових основ функціонування іншого вищого колегіального органу громадського самоврядування – вчених рад, то тут на відміну від чинної редакції Закону, в якій йшлося про таке повноваження вченої ради, як «ухвалення рішень з питань організації навчально-виховного процесу», в ст. 32 редакції Закону 2011 р. йдеться про «ухвалення рішень з питань організації навчального процесу». Аналогічна зміна понять (тобто замість поняття «навчально-виховний процес» в новій редакції Закону вживається термін «навчальний процес») спостерігаються і при визначенні повноважень вченої ради інституту (факультету).

Як бачимо, вилучення поняття «організація навчально-виховного процесу», як називається Розділ УІІ Закону редакції 2010 р. введення поняття «організація навчального процесу», як озаглавлено Розділ УІІІ Закону редакції 2011 р., є на, мій погляд, вельми принциповою зміною не тільки термінологічно-понятійного, а і змістового характеру.

Додамо до цього, що у проекті нового Закону «Про вищу освіту» дещо змінено акценти щодо визначення сутності й потенціалу гуманітарної складової навчального процесу. Якщо ст. 41 чинного Закону говорила про «здобуття особою знань, умінь і навичок у гуманітарній… сфері», про можливість у ході навчального процесу «інтелектуального, морального, духовного, естетичного і фізичного розвитку особи, що сприяє формуванню знаючої, вмілої та вихованої особистості», то в ст. 43 нової редакції йдеться про забезпечення «патріотичного, морального, духовного, естетичного і фізичного розвитку особи». Відтак, замість інтелектуальної складової навчального процесу з’явилася патріотична.

Новизною в проекті Закону відзначається і ст. 53, в якій чітко прописані обов’язки педагогічних та науково-педагогічних працівників не тільки щодо «дотримування норм педагогічної етики, моралі, поваги до гідності осіб, які навчаються у вищих навчальних закладах, прищеплення їм любові до України, виховання їх у дусі українського патріотизму і поваги до Конституції України», а й «до державних символів України».

Окремі зміни торкнулися й студентського самоврядування. Так, з діючого законодавства вилучено положення про те, що вони «розпоряджаються коштами та іншим майном, що знаходяться на їхньому балансі та банківських рахунках». Натомість у ст. 37 введено пункт про те, що ці органи «сприяють залученню осіб, які навчаються, до творчої та науково-дослідної роботи».

Крім того, за новою редакцією Закону немає необхідності у погодженні з органом студентського самоврядування у вищому навчальному закладі рішень про:

  • призначення заступника декана, проректора, які відповідають за роботу із студентами;
  • затвердження рішень з питань студентських містечок та гуртожитків для проживання осіб, які навчаються у вищому навчальному закладі.

Очевидний виховний ефект, як на мене, матиме уточнення в новій редакції Закону ст. 42 у частині відрахування осіб, які навчаються у ВНЗ (тобто не лише студенти, а й аспіранти, докторанти), за «порушення статуту, правил внутрішнього розпорядку вищого навчального закладу» – положення, яке відсутнє в нинішньому Законі.

Таким чином, найбільш принциповою зміною у новій редакції Закону «Про вищу освіту» в положеннях про громадське і студентське самоврядування, гуманітарну складову в управлінні та організації навчального процесу у ВНЗ України є, на наш погляд, положення про заміну поняття «навчально-виховний процес» на поняття «навчальний процес», що більш відповідає стандартам високорозвинутих країн Європи та Північної Америки. Але чи повною мірою така зміна враховує реалії вищої школи сучасної України, реалії нашого далеко не безхмарного сьогодення? Думається, питання риторичне. Водночас не зовсім зрозумілим є те, чому патріотична компонента (звичайно ж, цілком необхідна) з’явилася замість інтелектуальної у навчальному процесі. Адже ці дві складові не заперечують, а мають взаємодоповнювати одна одну. Більшість інших змін, як мені здається, мають редакційний характер і суттєво не впливатимуть на стан справ в управлінні та організації навчального процесу, на розвиток університетської гуманітаристики та самоврядних засад життя університетів.

В той же час незмінність фундаментальних, ключових положень, які визначають вирішення гуманітарних і виховних завдань у навчальному процесі й організації науково-педагогічної роботи, в забезпеченні громадських засад управління та самоврядування, свідчить про незмінно важливе значення цих питань для розвитку української вищої школи в сучасних умовах.


За результатами анкетування студентів ДНУ ім. О.Гончара, яке проводилось у рамках Всеукраїнського студентського референдуму, 92.2% з опитаних дали відповідь «Так» на питання «Чи підтримуєте Ви якнайшвидше ухвалення Законопроекту?»

У червні цього року на спільному засіданні адміністрації, профспілкового комітету та Ради студентів Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара було обговорене та прийняте рішення про підтримку нової редакції Закону України «Про вищу освіту», розробленої експертною робочою групою Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України.

Із виступу ректора ДНУ М.В. Полякова на ІІІ Всеукраїнському з’їзді працівників освіти, що проходив у Києві 28 жовтня 2011 року

Шановні колеги!
На переконання колективу викладачів, працівників та студентів Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара, новий Закон України «Про вищу освіту» є довгоочікуваною необхідною умовою для подальшого ефективного розвитку вищої освіти в нашій державі, головним завданням якого має стати забезпечення якісного правового регулювання відносин у сфері вищої освіти та інтеграції вищої школи України в Європейський та світовий освітні простори.

Норми та положення нової редакції Закону передбачають, зокрема, реалізацію вже давно назрілого процесу реформування мережі вищих навчальних закладів, приведення її у відповідність до потреб і можливостей країни через створення потужних навчально-наукових університетів та регіональних університетських комплексів, підпорядкованих одному головному органу в системі центральних органів виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері освіти і науки. Цей документ закладає також фундамент системного реформування структури вищої освіти через впровадження відповідних європейським та світовим стандартам трьох рівнів: освітньо-кваліфікаційних - бакалавр, магістр та освітньо-наукового рівня - доктор філософії.

Одним з основних мотивів нового проекту Закону України «Про вищу освіту», який представлений Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України, стало радикальне розширення прав вищих навчальних закладів України в інституційному, фінансовому, економічному та академічному плані, що безумовно дасть їм можливість максимально реалізувати свій потенціал у сфері задоволення сучасних вимог до системи знань, практичної підготовки та конкурентоспроможності випускників на ринку праці відповідно до норм і стандартів світового простору вищої освіти та науки, здійснити суттєві кроки на шляху досягнення провідних позицій серед вищих навчальних закладів світу.

Проект Закону фактично у новому розумінні декларує місію вищих навчальних закладів України, яка формується на засадах автономії, внутрішньої демократії, їх повної підзвітності та відповідальності перед суспільством та державою й спрямована на забезпечення умов для самореалізації учасників навчально-виховного процесу, на виховання високоосвіченої, національно свідомої особистості. Закон передбачає створення у вищих навчальних закладах саме освітньо-наукової системи підготовки фахівців, спроможної динамічно та адекватно реагувати на виклики та потреби економіки держави, забезпечувати якість знань, умінь та практичних навичок осіб, що навчаються, відповідно до міжнародних стандартів якості вищої освіти та стандартів України.

На переконання колективу університету, представлений Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України проект Закону України «Про вищу освіту» є дійсно студентським, оскільки основні його положення викладені в редакціях, що ураховують ініціативи та пропозиції всеукраїнських студентських та молодіжних організацій, зокрема Всеукраїнської студентської ради, Всеукраїнської молодіжної громадської організації «Студентська республіка», Національного студентського союзу, Української асоціації студентського самоврядування та інших.

Законопроект передбачає гарантовані державою стипендії на рівні прожиткового мінімуму, незмінну плату за навчання протягом усього його терміну для студентів-контрактників, гарантоване державою проходження студентами практики в Україні та можливість їх навчання і стажування за кордоном, збереження прав органів студентського самоврядування та чинних соціальних гарантій для студентів, низку інших новацій. Тому й не дивно, що за результатами анкетування студентів нашого вищого навчального закладу, яке проводилось у рамках Всеукраїнського студентського референдуму, 92.2% з опитаних студентів дали відповідь «Так» на питання «Чи підтримуєте Ви якнайшвидше ухвалення Законопроекту?».

Як свідчать факти, цей проект Закону України «Про вищу освіту» став результатом широкого обговорення та конструктивного діалогу всіх соціально-активних та зацікавлених у розвитку вищої освіти представників освітянської, наукової та студентської громадськості й, на переконання колективу університету, має бути представлений до Верховної Ради України та ухвалений нею у найкоротші терміни.

Шановні колеги! Не можу не висловити свою думку, яка узагальнює відповідну позицію усього колективу нашого університету, стосовно структури та змісту ще одного документу, що буде розглядатися та прийматися на III Всеукраїнському з'їзді працівників освіти, а саме проекту «Національної стратегії розвитку освіти в Україні на 2012-2021 рр.».

По-перше. Цей документ містить ґрунтовний, професіональний та неупереджений аналіз сучасного стану системи національної освіти держави, який не тільки фіксує позитивні зміни в її інфраструктурі, які відбулися останнім часом, а й висвітлює ризики та проблеми, що потребують негайного та перспективного вирішення на шляху подальшого вдосконалення цієї системи, пошуку ефективних шляхів підвищення якості освітніх послуг, впровадження в навчальний процес інноваційних педагогічних технологій, реального забезпечення рівного доступу всіх громадян до якісної освіти, модернізації її змісту відповідно до світових тенденцій та вимог ринку праці тощо.

По-друге. Нова редакція Закону України «Про вищу освіту» разом з «Національною стратегією розвитку освіти в Україні на 2012-2021 рр.» стануть природнім об'єднанням нормативної бази та відповідної до неї програми реформування системи вищої освіти з метою забезпечення світових рівнів змісту та якості освітнього-наукового процесу, його науково-методичного, інформаційного, кадрового та матеріального забезпечення.

По-третє. «Національна стратегія розвитку освіти в Україні на 2012-2021 рр.» є програмним документом, що поєднує мету забезпечення нового рівня якості освіти з баченням механізму продукування інструментарію для досягнення цієї мети, яким має стати підготовка фахівців, здатних навчати та готувати молодь на ще більш високому рівні якості через індивідуально-творчий характер навчання студентів, спрямоване на максимальний розвиток їхніх природних рис і талантів, схильності до педагогічної діяльності, формування професійної культури, компетентності та майстерності. Адже тільки фахівці-педагоги з високим рівнем універсальних знань, професійної і духовної культури, загальної ерудиції здатні формувати молоде покоління українців у руслі адекватного реагування на виклики сьогодення, щоб забезпечити сталий та динамічний поступ українського суспільства у XXI столітті.

По-четверте. Національна стратегія розвитку освіти в Україні на 2012-2021 рр. має чітку соціальну спрямованість, завданнями якої стали, зокрема, створення економічно сприятливих умов і соціальних гарантій педагогічним і науково-педагогічним працівникам, підвищення їх соціального статусу, створення оптимальних умов щодо їх професійного вдосконалення та творчості для забезпечення якісної освіти.

По-п'яте. Без сумніву, проект «Національної стратегії розвитку освіти в Україні на 2012-2021 рр.» став продуктом колективної праці фахівців усіх структурних ланок системи освіти держави, де враховано чимало пропозиції та побажань представників дошкільної, загальної середньої, професійно-технічної та вищої освіти. І нам приємно констатувати, що зміст цього важливого для усіх нас документу містить окремі положення та деякі фрагменти пропозицій, у тому числі, й нашого вищого навчального закладу.

Шановні колеги! Об'єднуючись для прийняття стратегічних рішень, направлених на проведення структурних та якісних змін в системі національної освіти, на модернізацію її змісту, на оновлення її законодавчої та нормативно-правової бази, ми повинні пам'ятати, що тільки конструктивна позиція та діалог, спокійна, виважена й толерантна дискусія та їх виключно фахове обговорення можуть бути інструментами для досягнення позитивних результатів. Під час обговорення та прийняття таких відповідальних рішень не може бути місця для безоглядної політики та методів політичної боротьби, оскільки наслідками цих рішень стануть системоутворюючі фактори формування інтелектуального потенціалу України та її майбутнього.