Версія для друку

Вчена рада пам’яті Володимира Моссаковського

У Дніпровському національному університеті імені Олеся Гончара відбулося урочисте засідання вченої ради, присвячене 100-річчю від дня народження Почесного ректора університету, видатного вченого-механіка, заслуженого діяча науки України, доктора фізико-математичних наук, академіка Володимира Івановича Моссаковського.

З вітальним словом до учасників зібрання звернувся ректор ДНУ, член-кореспондент НАНУ, доктор фізико-математичних наук, професор Микола Поляков. Він окреслив, яким у найзагальніших рисах запам’ятався усім легендарний керманич університету 1960-1980-х років Володимир Моссаковський. «Сьогодні ми вшановуємо пам’ять людини, яку знаємо як видатного науковця, академіка, талановитого педагога, блискучого організатора вищої школи, творчу особистість, ректора, який вивів звичайний український університет на космічну орбіту найбільш потужних вищих навчальних закладів країни, – відзначив Микола Вікторович. – Напевно, зараз я мав би перелічити усі його регалії, нагороди, звання, але хотілося б з висоти цієї сторічної вершини поглянути на його життя і досягнення по-дружньому, по-учнівськи, з поклоном та вдячністю за його внесок у долю університету, в кожного з нас, хоча б і опосередковано, в наукові здобутки, якими й понині можна пишатися».

Теплими й щирими спогадами про свого вчителя, колегу, батька поділилися Анатолій Булат – доктор технічних наук, професор, академік НАН України, голова Придніпровського наукового центру, директор Інституту геотехнічної механіки ім. М. С. Полякова НАН України, Почесний доктор ДНУ; Вадим Гудрамович – член-кореспондент НАН України доктор технічних наук, професор, завідувач відділу Інституту технічної механіки НАН України і НКА України, професор кафедри теоретичної та комп’ютерної механіки ДНУ; Олена Пошивалова – кандидат економічних наук, доцент кафедри статистики, обліку та економічної інформатики ДНУ; Володимир Пошивалов – доктор технічних наук, професор, завідувач відділу Інституту технічної механіки НАН України і НКА України, професор кафедри механотроніки ДНУ; Євген Абрамовський – кандидат технічних наук, професор, колишній проректор ДНУ; Лідія Бойко – кандидат фізико-математичних наук, доцент, доцент кафедри обчислювальної математики та математичної кібернетики ДНУ; Георгій Скороход – кандидат фізико-математичних наук, доцент, доцент кафедри комп’ютерних технологій ДНУ; Віктор Грищак – доктор технічних наук, професор, завідувач кафедри прикладної математики Запорізького національного університету.

Яскравим епізодом власного життя стало спілкування з Володимиром Івановичем для Анатолія Булата. Він і досі, через 27 років, пам’ятає в деталях ретельне «тестування» Володимиром Моссаковським його кандидатури, коли брав участь у конкурсі на директора Інституту геотехнічної механіки. Такий серйозний підхід до справи став важливим уроком для Анатолія Федоровича. «На усіх, хто знав Володимира Івановича, він справив суттєвий вплив. Він був дивовижною особистістю й сподіваюся, що всім, хто дотикатиметься до такого таланту й могутнього розуму, передасться хоч часточка цих властивостей», – відзначив Анатолій Булат.

Кілька високих слів про свого вчителя й Людину з великої літери сказав Вадим Гудрамович. Він акцентував увагу на знакових, з його точки зору, моментах в діяльності Володимира Моссаковського. Зокрема, Володимир Іванович завжди залишався скромним, був людиною високої культури й часто дуже доречно наводив приклади й цитати з різноманітних художніх творів, знайомив своїх учнів з багатьма видатними вченими, що буквально «відчиняло двері в науку» початківцям, й загалом, завжди підтримував своїх учнів. Відзначався невичерпним прагненням до нового, наприклад, уже в зрілому віці опанував гру на фортепіано, постійно вивчав мови й знав їх близько десяти. Мав високий інтелект і захоплювався розумними іграми, зокрема, шахами. Тож не дивно, що в роки діяльності Володимира Моссаковського університет був визнаним осередком шахового спорту в регіоні.

«Володимир Іванович був строгим батьком. Але ми завжди знали, що в душі він добрий. Постійно прививав нам, донькам, любов до мов і до музики. Й сам любив учитися. Дуже любив грати на фортепіано Шопена. Вважаю, що по життю батько був везучим, під час війни не отримав жодного поранення. Говорив жартома, що улюбленими його жінками були філологині: з ними йому цікаво було спілкуватися на літературознавчі теми», – додала цікавих штрихів до портрету Володимира Моссаковського його донька Олена Пошивалова.

«Мені випала честь тісно співпрацювати з Володимиром Моссаковським понад 30 років, – зазначив Євген Абрамовський, який при ректорові Моссаковському був секретарем парткому, а потім проректором університету. Він навів кілька ще маловідомих фактів про Моссаковського. – Маю свідчення про те, як він займався наукою. У Володимира Івановича була 6-річна перерва в навчанні через війну, де він був спочатку рядовим, а потім сержантом, командиром відділення із звукової розвідки. Після демобілізації у 1945 році командир підрозділу запитав у сержанта Моссаковського: «Коли будеш професором?» Володимир Іванович, помовчавши, відповів: «Через 10 років». І дійсно, у 1955 році він підготував докторську дисертацію, а в 1956-му її захистив. «Дисертацію треба брати штурмом», – завжди говорив Володимир Моссаковський і сам спонукав усіх до цього. Також він вважав, що від ідеї до її втілення має проходити короткий проміжок часу».

Світлий образ талановитого педагога, громадянина і патріота, просто чудової, високопорядної людини завжди слугуватиме взірцем для нинішнього й прийдешніх поколінь нашого університетського братства, висловили переконання учасники урочистого зібрання.

Інформаційно-аналітичне агентство
Дніпровського національного університету


ГончарTV ГончарFM Газета Анонси Чому ДНУ Welcome to DNU Facebook instagramm Youtube