Про новітню історію: літератори – історикам

Історичний факультет Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара відвідали знані гості – відомі українські письменники, публіцисти і громадські діячі брати Капранови. Ексклюзивно для майбутніх істориків автори представили нову книгу-розслідування «Майдан. Таємні файли».

У своєму новому літературному доробку Віталій і Дмитро Капранови звернулися до теми нашої нещодавньої історії – Майдану. В однойменній книзі «Майдан. Таємні файли» вони спробували подати історію в її сучасному розумінні, представивши справжній літопис Революції Гідності у вигляді інтерв’ю з безпосередніми учасниками та свідками тих подій. «Парадоксально, що майже всі ми були на Майдані, але ніхто з нас достеменно не знає, що там насправді відбувалося. Залишилося ще багато запитань, на які і досі немає відповідей. Що відбувалося за лаштунками Майдану? Хто насправді ухвалював рішення? Хто платив за Революцію? Як ділили владу переможці? Хто і чому здав Крим та Донецьк? Яким дивом встояли Одеса і Харків? І ми вирішили, що найкращим способом з’ясування таких складних проблем було би проведення масштабного журналістського розслідування. Раніше ми працювали в програмі журналістських розслідувань «Брат за брата», тож уже маємо досвід такої роботи з людьми. Відтак, обираючи свідків, ми шукали людей, які в ключові моменти були не лише в центрі тодішніх подій чи приймали важливі рішення, а й знаходилися за лаштунками і могли б розповісти правду», – пояснюють автори.

Таким чином був підібраний 21 контрастний персонаж, інтерв’ю з якими супроводжуються відповідними цитатами з інформаційних повідомлень тих часів. Усього матеріали дослідження механізму майданних подій сформувались у 19 окремих розділів-«файлів», на кшталт: «Хто і як готував Майдан», Майдан «без політиків», «Плацдарм революції», «Автомайдан», «Хто керував Майданом», «Правий сектор», «Захоплення адмінбудівель», «Методи боротьби», «Регіональні майдани», «Хто переміг на Майдані» тощо. А от 20-й розділ «Не все так сумно» – особливий. Це «не-файл», в якому міститься велике емоційне інтерв’ю з історіями, прямо не пов’язаними з досліджуваними питаннями. Це особисті спогади братів Капранових та інших учасників Майдану про помітні і навіть веселі події тих часів. У такий спосіб письменники прагнули, аби книга (як і сама найепічніша подія новітньої історії України) сприймалася більш оптимістично. «І все ж ми розуміли, що свідчення 20-х чи навіть 200 осіб не дадуть всієї правди про Революцію, учасниками якої були мільйони. Тому ми ввели спеціальний розділ «Мій Майдан», де читачі можуть записати особисті спогади і враження, зберігши їх для дітей та онуків. Але й цього нам виявилося недостатньо. І ми запустили в Facebook хештег #міймайдан, де також закликаємо публікувати власні спогади задля створення колективного літопису того періоду. Впевнені, що через роки він виявиться просто неоціненним для дослідників Революції, адже за свідченнями очевидців вони зможуть проаналізувати її у будь-якому розрізі», – додали письменники.

Окрім нової книги, у нашому університеті Віталій та Дмитро Капранови презентували й інші видання на історичну тематику: романи «Щоденник моєї секретарки» (2011), «Забудь-річка» (2016) та «Мальовану історію незалежності України» (2013). Наступну таку зустріч у стінах ДНУ літератори пообіцяли провести восени 2018 року, коли завершать роман про наше місто (Катеринослав). «До речі, одним із головних героїв там буде Дмитро Іванович Яворницький», – влучно зазначили митці, перебуваючи в його іменній аудиторії.

«Я вдячний братам Капрановим за таку захопливу оповідь, вони надали нашим студентам по-справжньому цікавий і повчальний матеріал. Ця зустріч актуальна ще й тому, що в ці дні ми відзначаємо важливі для нашої держави й суспільства роковини – День Гідності та Свободи, а також дні пам’яті жертв Голодомору 1932-1933 рр. і жертв масових політичних репресій. І це особливо важливо для істориків-фахівців, які в своїй свідомості мають не тільки зберігати пам'ять про минуле, але й продукувати нові знання про цю історичну пам’ять, передавати їх наступним поколінням. Бо як ми сьогодні побачили, література й історія – це дві рідні сестри, які тісно взаємодіють. Часто усна історія дає гарну поживу для літераторів, а красне письменство спонукає істориків відкривати непізнане, щоб творити сучасну, правдиву і совісну історію заради майбутнього», – підсумував декан історичного факультету ДНУ Сергій Світленко.

Інформаційно-аналітичне агентство
Дніпровського національного університету