• Головна
• Абітурієнту
  • Приймальна комісія
  • Умови та правила прийому
    • Умови прийому до ВНЗ України
    • Правила прийому до університету
    • Правила прийому до коледжiв ДНУ
  • Перелік сертифікатів
  • Тарифи на навчання
  • Програми творчих конкурсiв
  • Розклад вступних випробувань та творчих конкурсів
  • Запитання
  • День відкритих дверей
  • Доуніверситетська підготовка
    • Експрес-курси для вступникiв-заочникiв
    • Центр довузівської підготовки
    • Підготовка до тестувань
  • Обсяг держзамовлення на 1 курс
  • Обсяг держзамовлення на 5 курс
• Студенту
  • Методичні матеріали для самостійної роботи студентів

У травні в Дніпропетровському національному університеті пройшла традиційна Всеукраїнська наукова конференція «Література в контексті культури», яку організували факультет української й іноземної філології та мистецтвознавства і кафедра порівняльного та російського літературознавства ДНУ. Вчені, що зібралися на форум, обговорювали взаємодію літератури і суспільства, робили прогнози щодо її майбутнього функціонування, говорили про особливості сучасного літературного процесу. Охоплення різних пластів світової літератури, різноманітність і полівекторність культурологічних проекцій, роль літератури в суспільстві – всі ці чинники дослідницької співпраці сприяють реалізації цього важливого наукового завдання.

«Сучасний літературний процес, що охоплює хронологічно останні років 20, – зазначив кандидат філологічних наук, доцент ДНУ Євген Іванцов, – характеризується насамперед свободою письменника й читача, виникненням єдиного масиву літератури, яка при цьому є дуже різноманітна за своєю читацькою адресністю, художньою, тематичною, стильовою вартістю. Сьогодні очевидно, що в літературі та на книжковому ринку спокійно сусідять автори й книги з різними типами художнього мислення: реалістичним, модерністським і постмодерністським, тобто спостерігається певна толерантність, з одного боку, і свобода вибору – з іншого».

У багатьох доповідях, які пролунали під час пленарного та секційних засідань, зазначалося, що ставлення до того, що відбувається в літературному житті, може бути самим різним. Проте очевидно, що, звільнившись від ролі володарки дум, література звільнилася від безлічі позалітературних обов'язків. Уже до кінця 90-х років стало ясно, як охоче вона зайнялася саморефлексією, і це є ознакою «видужання» після десятиліть уніфікації художніх комунікацій.

«Позитивним результатом літературного розвитку вже ХХІ сторіччя, – зауважив завідувач кафедри порівняльного та російського літературознавства ДНУ, професор Віктор Гусєв, – очевидно, є поява цілого шару літератури, яку можна умовно позначити як мідл-література, до авторів якої, сучасна критика відносить таких літераторів, як В.Пелєвин, Б.Акунін, Л.Улицька, О.Геласимов, Євг. Гришковець, Д.Ліпскеров, В.Сорокін, Д.Биков».

Професор кафедри зарубіжної літератури Полтавського педуніверситету Людмила Дереза в інтерв’ю теж зупинилася на проблематиці сучасного літературного розвитку: «Як нам уявляється, він лежить у руслі освоєння й переломлення різних традицій світової культури в умовах кризового стану світу (а сюди ми відносимо екологічні й техногенні катастрофи, стихійні лиха, епідемії, розгул тероризму, розквіт масової культури, криза моральності, настання віртуальної реальності та ін.), що разом з нами переживає все людство. Психологічно він збільшується загальною ситуацією рубежу століть і навіть тисячоріч. А в ситуації нашої країни – усвідомленням і зживанням протиріч і колізій радянського періоду вітчизняної історії й культури соцреалізму».

Атеїстичне виховання поколінь радянських людей, ситуація духовної підміни, коли для мільйонів людей релігія, віра були замінені міфологемами соціалізму, мають важкі наслідки для сучасної людини. Якою мірою література відгукується на ці життєві й духовні реалії? Чи в змозі вона, як це було з класичною літературою, давати відповіді на важкі запитання буття або хоча б ставити їх перед читачем, сприяти відродженню сердечності у відносинах людей? Або ж письменник – безсторонній і холодний спостерігач людських пороків і слабостей? А може, доля літератури – відхід у далекий від реальності світ фантазій і пригод?.. І поле літератури – естетична чи інтелектуальна гра, а література взагалі не має ніякого відношення до реального життя, до людини взагалі? Чи потрібно людині мистецтво? А слово, відчужене від Бога, відділене від божественної істини? Всі ці тривожні питання лунали у багатьох виступах, присвячених висвітленню сучасного стану літератури.

Учасники конференції дійшли висновку, що формування нової культурної парадигми все ще не завершилось, хоча її контури починають вимальовуватися все виразніше. В 90-ті роки минулого століття, як і сто років тому, лунали нарікання з приводу кризи літератури, складності й неоднозначності сучасної літературної ситуації. Звичайно, епохи історичного зламу не можуть не сприйматися болісно, але вони можуть бути художньо продуктивними. Тому й немає сенсу гадати, коли ж прийде «теперішній день». Очевидно, що теперішній день – сьогодні, а завтра буде завтрашній, як би банально це не звучало. Безумовно, нове виникає із творчо переосмисленого художнього досвіду минулого. Можна припустити, що в літературі XXI століття утвердяться «нові» романтизм, реалізм, модернізм, виникнуть «нові» чутливість, щирість, сповідальність, документалізм... И неважливо, в решті-решт, які вони отримають назви і в яких пропорціях будуть присутніми в творчості того чи іншого письменника. Вірогідно, в літературі співіснуватимуть, взаємодіятимуть і конкуруватимуть різні художні системи. Така складна баготомірність не є ознакою регресу культури, адже схоже розмаїття вже існувало в літературі кінця XIX сторіччя, коли в ній «паралельно» розвивалися реалізм, натуралізм та формувався символізм. Очевидно, що для розвитку літератури на певній сталій основі необхідно, щоб різновекторні літературні напрями й стилі, різноманітні субкультури органічно входили до національної культури, втілювали її ціннісні орієнтири, її міфологію, її традиції.

Інформаційно-аналітичне агентство
Дніпропетровського національного університету