Університет був заснований у 1918 році ...
Історія університету
Шлях становлення Університету тісно пов'язаний зі становленням освіти у Наддніпрянському регіоні загалом. У період з середини 1754 до 1918 року система освіти тут еволюціонувала від січової школи для 80 козаків до вищого навчального закладу на 2750 студентів.
Активні спроби відкриття університету в місті почалися лише з кінця ХІХ століття. На цей час Катеринослав вже перетворився на одне з найбільших міст промислового Півдня. Історичний же парадокс полягав у тому, що місто, яке задумувалося як столиця південного краю, залишалося протягом значного періоду науковою провінцією.
Тривалий час заснуванню університету перешкоджали історичні події: революція 1905-1907 рр., Перша світова війна 1914-1918 рр., Лютнева революція 1917 р., Жовтнева революція 1917 р., майже цілковита анархія на територіях колишньої імперії в 1917-1918 рр. Все це зводило нанівець будь-які спроби започаткувати вищу освіту в Катеринославі.
Активні прибічники ідеї заснування університету використовували будь-які можливості для досягнення своєї мети. Так, під час евакуації навчальних закладів з території бойових дій Першої світової війни, вони декілька разів подавали клопотання про перенесення одного з університетів до Катеринослава. Утім, ані сильна матеріальна база, ані найкращі викладачі Наддніпрянщини не забезпечили успіху їхній ініціативі. Евакуйований Варшавський університет (Польща) був перенесений до Ростова-на-Дону, Юр’ївський університет (Прибалтика), за який наукова громада Катеринослава боролася до останнього, – до Пермі.
Саме в цей час міністр народної освіти, задоволений матеріальною базою, яку пропонували для згаданого Юр’ївського університету, запропонував, щоб Катеринослав вніс петицію про відкриття медичного факультету на своїх теренах. Він пообіцяв, що за відповідної матеріальної підтримки міста таке клопотання буде задоволено.
Тож, у березні 1916 р. міська управа, скориставшись нагодою, подала прохання про відкриття в Катеринославі медичного та природничого факультетів університету та політехнічного інституту.
І вже влітку того ж року було сформовано омріяний навчальний заклад – Вищі жіночі курси, які офіційно іменувалися Катеринославськими приватними курсами М.С.Копилова та О.В.Тихонової. Спершу до їхнього складу входило лише два факультети – фізико-математичний (із природничо-історичним та математичним відділеннями) і медичний. Офіційне відкриття новоствореної інституції відбулося 15 вересня 1916 р. За сприяння В.І.Вернадського в кінці 1916 р. Вищі жіночі курси отримали статус вищого навчального закладу, а станом на 1 січня 1918 р. у ньому навчалося 1298 студентів.
Активні спроби відкриття університету в місті почалися лише з кінця ХІХ століття. На цей час Катеринослав вже перетворився на одне з найбільших міст промислового Півдня. Історичний же парадокс полягав у тому, що місто, яке задумувалося як столиця південного краю, залишалося протягом значного періоду науковою провінцією.
Тривалий час заснуванню університету перешкоджали історичні події: революція 1905-1907 рр., Перша світова війна 1914-1918 рр., Лютнева революція 1917 р., Жовтнева революція 1917 р., майже цілковита анархія на територіях колишньої імперії в 1917-1918 рр. Все це зводило нанівець будь-які спроби започаткувати вищу освіту в Катеринославі.
Активні прибічники ідеї заснування університету використовували будь-які можливості для досягнення своєї мети. Так, під час евакуації навчальних закладів з території бойових дій Першої світової війни, вони декілька разів подавали клопотання про перенесення одного з університетів до Катеринослава. Утім, ані сильна матеріальна база, ані найкращі викладачі Наддніпрянщини не забезпечили успіху їхній ініціативі. Евакуйований Варшавський університет (Польща) був перенесений до Ростова-на-Дону, Юр’ївський університет (Прибалтика), за який наукова громада Катеринослава боролася до останнього, – до Пермі.
Саме в цей час міністр народної освіти, задоволений матеріальною базою, яку пропонували для згаданого Юр’ївського університету, запропонував, щоб Катеринослав вніс петицію про відкриття медичного факультету на своїх теренах. Він пообіцяв, що за відповідної матеріальної підтримки міста таке клопотання буде задоволено.
Тож, у березні 1916 р. міська управа, скориставшись нагодою, подала прохання про відкриття в Катеринославі медичного та природничого факультетів університету та політехнічного інституту.
І вже влітку того ж року було сформовано омріяний навчальний заклад – Вищі жіночі курси, які офіційно іменувалися Катеринославськими приватними курсами М.С.Копилова та О.В.Тихонової. Спершу до їхнього складу входило лише два факультети – фізико-математичний (із природничо-історичним та математичним відділеннями) і медичний. Офіційне відкриття новоствореної інституції відбулося 15 вересня 1916 р. За сприяння В.І.Вернадського в кінці 1916 р. Вищі жіночі курси отримали статус вищого навчального закладу, а станом на 1 січня 1918 р. у ньому навчалося 1298 студентів.
Катеринославське училище
Наприкінці 1917 р. Товариство сприяння жіночій освіті порушило питання про відкриття двох нових факультетів: юридичного й історико-філологічного, що співпало з бажанням створити в Катеринославі університет у повному складі з чотирьох факультетів.
Історичні ж події внесли певні корективи до планів наукової громади. З початку 1917 р. становище у країні було вельми напруженим, владу ділили між собою Тимчасовий уряд, робітничі Ради, Центральна Рада у Києві та безліч місцевих народних ватажків. Цікаво зазначити, що, незважаючи на конфронтацію, самопроголошені уряди однаково сильно прагли відкриття університету в Катеринославі, переслідуючи, утім, різні цілі.
Катеринославський міський комітет з народної освіти, який підпорядковувався більшовицькій владі, видав постанову, де зазначалося: «Предложить Думе принять в своё ведение существующие Высшие женские курсы при условии преобразования их в университет для лиц обоего пола в составе четырёх факультетов и войти в соглашение с земством по вопросу их содержания. Признать желательным закончить преобразование к началу будущего учебного года, указав Думе на Потёмкинский дворец как на помещение, наиболее подходящее для университета».
Того ж 1918 р. Губернська земська управа, підвладна вже уряду гетьмана П.Скоропадського, звернулася до Міністерства народної освіти з клопотанням подібного характеру: «Потреба відкриття університету у Катеринославі дуже велика. Про це катеринославське земство давно вже клопоталось, але дозволу старий російський уряд не давав. Тепер же… з утворенням української самостійної держави становище змінилось на користь українського народу. Земська управа, маючи надію, що у відкритті університету не буде відмовлено, найпокірніше прохає Міністерство народної освіти відкрити в цім же 1918 р. Державний університет у місті Катеринославі у складі таких факультетів: юридичного, історико-філологічного, фізико-математичного та медичного, задля якого земство має клініку – земську лікарню…».
У червні 1918 р. офіційно було вирішено, що майбутній національний університет відкриється на базі Вищих жіночих курсів. Проект статуту Університету був поданий вже на початку липня, але з певних причин підписання останнього затягувалося. Все ж, у зв’язку з повномасштабним прийомом студентів і чималими зусиллями громадськості Катеринослава, професор М.Й.Лєбєдєв, який у подальшому став першим ректором Катеринославського університету, домігся офіційного затвердження головного документу Університету. Офіційне підписання останнього відбулося 20 серпня 1918 р. Ця дата вважається датою заснування університету.
Це сталося завдяки наполегливим зусиллям місцевої інтелігенції й підтримці видатних українських учених В.І.Вернадського, Д.І.Багалія, М.П.Василенка, Л.В.Писаржевського, за клопотанням яких було ухвалене рішення про відкриття університету в складі чотирьох факультетів: історико-філологічного, юридичного, медичного та фізико-математичного.
Об’єктивні обставини склалися так, що заклад вищої освіти, який відкрили у Катеринославі, був приватним з викладанням російською мовою. Однак варто відзначити, що розвитку української культури надавалося велике значення, й при обговоренні питання про університет «…комиссия сочла необходимым включить в состав кафедр соответствующих факультетов кафедры украинского языка, украинской литературы, истории Украины и истории западнорусского украинского права с преподаванием на украинском языке… и установить общую лектуру по украинскому языку».
Історичні ж події внесли певні корективи до планів наукової громади. З початку 1917 р. становище у країні було вельми напруженим, владу ділили між собою Тимчасовий уряд, робітничі Ради, Центральна Рада у Києві та безліч місцевих народних ватажків. Цікаво зазначити, що, незважаючи на конфронтацію, самопроголошені уряди однаково сильно прагли відкриття університету в Катеринославі, переслідуючи, утім, різні цілі.
Катеринославський міський комітет з народної освіти, який підпорядковувався більшовицькій владі, видав постанову, де зазначалося: «Предложить Думе принять в своё ведение существующие Высшие женские курсы при условии преобразования их в университет для лиц обоего пола в составе четырёх факультетов и войти в соглашение с земством по вопросу их содержания. Признать желательным закончить преобразование к началу будущего учебного года, указав Думе на Потёмкинский дворец как на помещение, наиболее подходящее для университета».
Того ж 1918 р. Губернська земська управа, підвладна вже уряду гетьмана П.Скоропадського, звернулася до Міністерства народної освіти з клопотанням подібного характеру: «Потреба відкриття університету у Катеринославі дуже велика. Про це катеринославське земство давно вже клопоталось, але дозволу старий російський уряд не давав. Тепер же… з утворенням української самостійної держави становище змінилось на користь українського народу. Земська управа, маючи надію, що у відкритті університету не буде відмовлено, найпокірніше прохає Міністерство народної освіти відкрити в цім же 1918 р. Державний університет у місті Катеринославі у складі таких факультетів: юридичного, історико-філологічного, фізико-математичного та медичного, задля якого земство має клініку – земську лікарню…».
У червні 1918 р. офіційно було вирішено, що майбутній національний університет відкриється на базі Вищих жіночих курсів. Проект статуту Університету був поданий вже на початку липня, але з певних причин підписання останнього затягувалося. Все ж, у зв’язку з повномасштабним прийомом студентів і чималими зусиллями громадськості Катеринослава, професор М.Й.Лєбєдєв, який у подальшому став першим ректором Катеринославського університету, домігся офіційного затвердження головного документу Університету. Офіційне підписання останнього відбулося 20 серпня 1918 р. Ця дата вважається датою заснування університету.
Це сталося завдяки наполегливим зусиллям місцевої інтелігенції й підтримці видатних українських учених В.І.Вернадського, Д.І.Багалія, М.П.Василенка, Л.В.Писаржевського, за клопотанням яких було ухвалене рішення про відкриття університету в складі чотирьох факультетів: історико-філологічного, юридичного, медичного та фізико-математичного.
Об’єктивні обставини склалися так, що заклад вищої освіти, який відкрили у Катеринославі, був приватним з викладанням російською мовою. Однак варто відзначити, що розвитку української культури надавалося велике значення, й при обговоренні питання про університет «…комиссия сочла необходимым включить в состав кафедр соответствующих факультетов кафедры украинского языка, украинской литературы, истории Украины и истории западнорусского украинского права с преподаванием на украинском языке… и установить общую лектуру по украинскому языку».
Подолавши складний шлях більше, ніж у сто років, Катеринославський університет перетворився на осередок культури майбутньої Дніпропетровщини.
Докладніше з історією Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара можна ознайомитися у Музеї історії університету.
Прочитати про основні етапи становлення ДНУ також можна в ювілейному виданні «Історія Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара»
Особисті спогади випускників університету та його співробітників шукайте у розділі «Імпресія крізь роки»
Фотохроніка ДНУ «Колись і нині»
Сучасне життя
Університет по праву пишається цілою плеядою визначних учених – академіків і членів-кореспондентів національних академій наук України й інших країн, професорів, які своїми оригінальними ідеями й дослідженнями збагатили потенціал вітчизняної науки, здобули загальнодержавне та міжнародне визнання. Серед них - Г.В.Курдюмов, В.І.Данилов, І.Є.Огієвецький, С.М.Нікольський, Д.О.Свіренко, О.М.Динник, Л.В.Писаржевський, Д.І.Яворницький, В.С.Будник, Т.Ф.Герасюта, В.І.Моссаковський, О.Л.Бельгард, А.П.Травлєєв, І.Ф.Ковальова, В.П.Моторний та багато інших.
Завдяки зусиллям провідних науковців та всього професорсько-викладацького корпусу в університеті створені й успішно розвиваються широко відомі наукові школи в галузі математики, механіки, радіофізики та радіоелектроніки, ракетно-космічної техніки, нейрокібернетики, біотехнології, неорганічної хімії, історіографії та джерелознавства, історії України, археології, германістики, літературо- та мовознавства тощо. Фундаментальні дослідження класичного ДНУ є полігалузевими, що робить відмінним університет від інших ЗВО регіону. Здобутки вчених університету відзначені численними державними та галузевими нагородами, преміями, грантами зарубіжних науково-освітніх установ.
Усього за час існування в університеті підготовлено понад 150 тисяч фахівців, без яких важко уявити будь-яку сферу нашого суспільного життя.
Випускники Дніпровського національного університету працюють у найрізноманітніших сферах господарства України, країн СНД, очолюють державні інститути, освітні та наукові структури, виробничі об’єднання, культурні центри, засоби масової інформації. Найбільш відомі серед них – Л.Д.Кучма (Президент України 1994 р.-2005 р.), письменники О.Т.Гончар і П.А.Загребельний, голова Національного космічного агентства України Ю.С.Алексєєв, конструктори ракетно-космічних систем С.М.Конюхов, Ю.П.Семенов, А.К.Недайвода, В.А.Січовий, В.Г.Команов, академіки В.П.Шевченко, В.П.Горбулін, П.П.Ширшов, Г.М.Савін, І.М.Халатников, О.М.Трубачов, В.В.Пилипенко та багато інших.
Університет сьогодні – це заклад вищої освіти IV рівня акредитації – багатогалузевий навчально-науковий комплекс, де функціонують 14 факультетів, 3 освітні центри, аспірантура й докторантура, 3 науково-дослідних інститути, 79 кафедр, на яких працюють 1064 викладачів, у тому числі 35 академіків, 170 докторів наук, професорів і 540 кандидатів наук, доцентів. До структури університету також входять 4 фахові коледжі (машинобудівний, ракетно-космічного машинобудування, промисловий, економіки та бізнесу), Навчально-методичний центр доуніверситетської підготовки (у тому числі для іноземців), Регіональний центр безперервної освіти «Придніпров’я», 2 ліцеї та ін.
В університеті та його коледжах навчаються понад 15 тисяч студентів за 65 спеціальностями ступеня «бакалавр» (90 освітніх програм) і 64 спеціальностями ступеня «магістр» (92 освітні програми), а також іноземні студенти та аспіранти (за 38 спеціальностями ступеня «доктор філософії» PhD) із більш ніж 20 країн світу. Протягом останніх 25 років суттєво оновився перелік спеціальностей. У ДНУ можна здобути освіту за сучасними напрямками: соціологія, політологія, клінічна лабораторна діагностика, комп’ютерна інженерія, кібербезпека, авіоніка, харчові технології, журналістика, зв’язки з громадськістю, китайська та японська мови, дизайн та іншими. Навчально-виховний і науковий процес в університеті забезпечується на рівні кращих вітчизняних та світових стандартів. Не випадково у 2000 році Указом Президента України університету надано офіційний статус національного навчального закладу, а з 2008 року університет носить ім'я свого славетного випускника Олеся Терентійовича Гончара.
Спектр наукових досліджень Дніпровського національного університету охоплює всі пріоритетні напрями розвитку науки й техніки України. Тут щорічно видається більше двох десятків монографій, близько 2000 наукових статей та до 300 навчальних посібників. Патентний фонд винахідників налічує майже 1600 патентів та авторських свідоцтв і кожного року поповнюється десятками нових винаходів.
У різних формах наукової діяльності беруть участь майже 4000 студентів. Щорічно вони публікують більше 600 статей, отримують численні нагороди на різних конкурсах, олімпіадах.
Дніпровський національний університет є регіональним лідером з виконання проектів "TEMPUS/TACIS" під егідою Європейського Союзу. Загальна грантова допомога ДНУ з початку участі у цій програмі (1994 рік) склала близько 3,5 млн доларів США.
Дніпровський національний університет є членом Великої Хартії університетів Європи (Magna Charta Observatory).
Міжнародна співпраця університету здійснюється також в рамках двосторонніх угод з відомими університетами і науковими центрами Європи, Америки й Азії. В останні роки встановлені і розвиваються інтенсивні контакти з Бразилією з питань підготовки кадрів для цієї країни в галузі ракетно-космічної техніки. Усього укладено і діють 93 угоди про міжнародне співробітництво університету.
Протягом 2015/2016 н.р. у ДНУ було започатковано і наразі активно виконуються 7 проектів у рамках міжнародної європейської програми «ЕRASMUS+» з університетами Іспанії, Італії, Туреччини, Бельгії, Латвії та Болгарії.
За напрямками діяльності університету та його зарубіжних установ-партнерів здійснюється інтенсивний обмін студентами, науковцями та викладачами. Успішно виконуються угоди, пов’язані з академічною мобільністю, активно здійснюється співробітництво в рамках угод щодо виконання програм надання двох дипломів з Університетом м. Мен (Франція), Університетом прикладних наук м. Міттвайда (Німеччина) та Вищою школою управління охороною праці в Катовицях (Польща). З вересня 2015 р. у ДНУ виконується програма академічних обмінів «Mevlana Exchange Program» з Караманським університетом ім. Мехметбея (Туреччина), який передбачає двосторонню мобільність студентів (5 місяців) та викладачів (3 тижні). Приблизно 100 викладачів та співробітників науково-дослідної частини щорічно перебувають у ділових зарубіжних відрядженнях. Близько 30 іноземних лекторів та науковців щорічно беруть участь у навчальному процесі університету.
Протягом 2015/2016 н.р. у ДНУ було започатковано і наразі активно виконуються 7 проектів у рамках міжнародної європейської програми «ЕRASMUS+» з університетами Іспанії, Італії, Туреччини, Бельгії, Латвії та Болгарії.
За напрямками діяльності університету та його зарубіжних установ-партнерів здійснюється інтенсивний обмін студентами, науковцями та викладачами. Успішно виконуються угоди, пов’язані з академічною мобільністю, активно здійснюється співробітництво в рамках угод щодо виконання програм надання двох дипломів з Університетом м. Мен (Франція), Університетом прикладних наук м. Міттвайда (Німеччина) та Вищою школою управління охороною праці в Катовицях (Польща). З вересня 2015 р. у ДНУ виконується програма академічних обмінів «Mevlana Exchange Program» з Караманським університетом ім. Мехметбея (Туреччина), який передбачає двосторонню мобільність студентів (5 місяців) та викладачів (3 тижні). Приблизно 100 викладачів та співробітників науково-дослідної частини щорічно перебувають у ділових зарубіжних відрядженнях. Близько 30 іноземних лекторів та науковців щорічно беруть участь у навчальному процесі університету.
Щороку університет відвідують десятки зарубіжних делегацій переважно з університетів-партнерів, а також представники урядових делегацій, іноземних посольств в Україні.
Наукова бібліотека університету – одна з найбільших в системі вищої школи України. У її фондах налічується понад 2 млн примірників, з яких 1 млн 400 тис. – наукові видання із різних галузей знань, 460 тис. – навчально-методична література, 165 тис. – художня література, 300 тис. – періодичні видання, понад 100 тис. – зарубіжні видання.
Дніпровський національний університет має Присамарський міжнародний біосферний стаціонар, ботанічний сад, комплекс прісноводної фауни “Акваріум”, кілька музеїв.
Перлиною університету є Палац студентів, який постановою уряду визнано історико-архітектурним пам’ятником національного значення. У Палаці студентів університету працює 14 творчих колективів, 8 із яких мають почесні звання „Народний” або „Зразковий”.
Університет має сучасну спортивну базу – стадіон, спортивні майданчики, Палац спорту, де розміщені 8 спортивних залів, басейн 25х50 м, дитячий басейн, зала фехтування, працюють секції із 29 видів спорту.