Версія для друку

Легенди ДНУ

Нерідко ми навіть не підозрюємо, яку історію мають будівлі, повз які байдуже проходимо кожного дня. Корпуси ДНУ — не виняток. Кожен із них береже власні таємниці. Авторка цієї рубрики, магістр факультету систем і засобів масової комунікації Катерина Шевцова прагне розкрити їх усі. Дізнаймося багато нового про історію найбільшого вишу Дніпра! 

Університетську освіту відновили в Україні лише в 1930 році постановою Ради народних комісарів УСРР №547. Під будівлі університетів віддавали всі колись навчальні приміщення. По всьому СРСР розпочалася відбудова вишів. Студмістечко у тогочасному Дніпропетровську могло стати безпрецедентним за розмірами для всього Союзу. Тому що поряд із Державним університетом мали ось-ось з’явитися відбудований Транспортний та Фізико-технічний інститути. Навіть проспект Гагаріна тоді називався вулицею Університетською. 

Як зазначено в книзі «Дніпропетровський національний університет ім. О.Гончара: від перших споруд до сучасного університетського містечка» В.С. Савчука та В.С. Старостіна, перший проект університету так і не втілили у життя через брак коштів. У 1938 році фінансування суттєво скоротилися. Наприклад, вже перестали виділяти кошти на будівництво бібліотеки. До того ж виявилося, що реально в університеті матимуть змогу навчатися лише три тисячі студентів замість восьми. У 1940 році будівництво ДНУ заморозили. У період Другої світової більшість вже зведених споруд була знищена. Отже, у післявоєнний період виникає необхідність відбудовувати все заново.
 
Студмістечко мало бути схожим на сади Семіраміди

Сьогодні ми розглянемо один з найцікавіших проектів студмістечка ДНУ, який розробляли на початку 70-х років. Наразі важко навіть уявити, що колись територія від проспекту Гагаріна до вулиці Наукової мала бути майже однією гігантською будівлею з безліччю надземних переходів між її частинами. За планом, їх мали прикрашати горщики з квітами та паростки плюща. Тут уже можна прослідкувати певну аналогію з легендарними садами Семіраміди. На жаль, цю казку так і не вдалося втілити у реальність, але в архіві й досі зберігаються креслення й генплан дивовижного проекту студмістечка. Про нього ми і поговоримо у цьому випуску «Легенд ДНУ».

Розробкою студмістечка цілих п'ять років (з 1969-го по 1974-й) займався вже відомий на той час в СРСР архітектор Леонід Супонін. Серед його найбільших проектів – реконструкція театру Сатири в Москві та робота у співавторстві з Курильовим та Ушаковим над пам'ятником Петровському в Дніпрі (нині демонтованим).
Леонід Супонін. Фото з архіву Будинка архітектора Фото з особистої справи Л.С.Супоніна (Архів ДООНСАУ)

За планом Супоніна, архітектурна композиція ДНУ мала втілювати всю концепцію модернізму. Проте сучасні студенти швидше сказали б, що вузівський комплекс на фото нагадує базу повстанців із «Зоряних війн», аніж університет.

Планувалося, що навчатимуться в університеті одночасно лише дев’ять тисяч осіб. На сьогодні ж у ДНУ — понад 15 тисяч студентів.

Генплан комплексу ДНУ, передбачений проектом (а), сучасний план (б) і топографічний знімок із супутника (в) (фото із архіву Будинку архітектора)
Експлікація сучасного комплексу ДНУ (б): 1.Науково-адміністративний корпус (ректорат, служби університету); 7. Обласний ліцей фізико-математичного профілю; 9-17. Навчальні і наукові корпуси факультетів; 18. Наукова бібліотека ДНУ; 19. Палац спорту ДНУ. Кафедра фізичної культури та спорту; 20. Типографія ДНУ. Автогосподарство ДНУ; 21. Науково-виробничі майстерні ДНУ; 22. Житловий 22-й корпус. Гуртожиток №4; 23. Житловий 23-й корпус. Гуртожиток №5; 24. Житловий 24-корпус. Гуртожиток №6; 25. Житловий 25-й корпус. Гуртожиток №7; 26. Культурно-побутовий комплекс ДНУ; 28. Стадіон. Повна документація проекту генплану, на жаль, не збереглася.

Усі корпуси, спорткомплекс та бібліотека мали бути з'єднані переходами. Таким чином, можна було б швидко перейти з одного приміщення до іншого у будь-яку пору року. Така система наразі діє тільки в 3-му, 4-му та 5-му корпусах.

Фото макету блоку поточних аудиторій, корпусів № 14-17 ДДУ і Палацу спорту (фото із архіву Будинку архітектора)

Фото макету навчальної зони ДДУ (фото із архіву Будинку архітектора)

На думку сучасних архітекторів, зробити переходи не вдалося через те, що відстань між корпусами виявилася завеликою. Побудувати їх ближче один до одного було неможливо через нерівності земельної ділянки.

Досить незвичним був і проект наукової бібліотеки ДНУ. За планом, усередині мав бути зимовий сад. Власне, і сьогодні на балконах між поверхами можна побачити багато квітів у горщиках та навіть ліани. За задумом, ними повинні були оповиті всі стіни зимового саду.

Дніпропетровська міжвузівська наукова бібліотека. Фото з макету і плану типового поверху (фото із архіву Будинку архітектора Інтер’єр зимового саду. Сучасний стан (фото із архіву Будинку архітектора)

Зазнав змін і проект головного корпусу університету. Як і в інших будівель комплексу, його стіни мали бути білого кольору. Однак, при будівництві використовували багато металу, який дещо «зіпсував» задум. До того ж, корпус виявився дуже холодним. У 2007-му році його фасад повністю відремонтували, а в будівлі замінили інженерні мережі.

Фото із архіву Будинку архітектора

1970 (фото із архіву ДНУ) 2011 (фото із архіву ДНУ)
 
Докладніше про історію Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара