Дніпровський національний університет
імені Олеся Гончара
Docendo Discimus

Мітинг-реквієм у ДНУ: єднаємося у пам’яті

У кожного покоління свої патрони…

8 травня, у День пам’яті та перемоги над нацизмом, Україна разом з Європою згадує загиблих воїнів, жертв війни та злочинів проти людяності, скоєних у роки Другої світової війни. Традиційно пам’ять усіх, хто віддав життя у найкривавішому конфлікті ХХ століття, Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара вшановує загальноуніверситетським мітингом-реквіємумом.

8 травня. Ця дата нагадує нам не лише про перемогу над нацизмом, а й про неймовірні людські жертви, руйнування та трагедії, які зазнав український народ. Мільйони українців воювали на фронтах, брали участь у партизанському русі, ставали в`язнями концтаборів, гинули на окупованих територіях. Друга світова не оминула жодної української родини. Такою дорогою ціною була здобута перемога над нацизмом і звільнення України й усієї Європи.

Віддати данину тим, чиї долі були зламані війною, цього дня у меморіальному комплексі «Галерея пошани і пам’яті ДНУ» зібралися представники адміністрації, студенти й викладачі. Разом поклали квіти до портретів Героїв Alma mater, які поклали своє життя, щоби ми і майбутні покоління українців жили у мирі…

   

– Від 2015 року європейську традицію відзначати День пам’яті та перемоги над нацизмом наслідує й народ України. В Європі цей день проходить під гаслом «Ніколи знову», але ми бачимо, що уроки історії засвоєні погано, – і вже 13-й рік в Україні, в центрі Європи, точиться кривава війна за основи світоустрою, досягнуті після перемоги у Другій світовій.

Тоді більше 160 випускників, студентів та співробітників Дніпровського університету віддали життя за загальну перемогу. Їхні імена золотими літерами викарбувані на меморіалі біля наукової бібліотеки ДНУ. І вже 50 Героїв – випускників, студентів та співробітників ДНУ – загинули за Україну у кривавій війні ХХІ століття. На жаль, цими днями ми попрощалися зі студентом факультету прикладної математики та інформаційних технологій Іллею Безбожним, якого вбила російська ракета. Ще троє наших студентів досі перебувають в лікарні з контузіями...

Ми довго сподівалися, що система колективної світової безпеки та інстинкт самозбереження країн Європи все ж запрацюють «на повну», але сьогодні наші надії лише на українських Захисників і Захисниць, – наголосив ректор Сергій Оковитий, запропонувавши колективу хвилиною мовчання вшанувати полеглих у боротьбі з фашизмом і рашизмом.

Про пам’ять, яка єднає покоління, у своєму виступі говорив голова Ради ветеранів ДНУ, завідувач кафедри міжнародних відносин професор Ігор Іщенко.

 

– Сьогодні ми схиляємо голови перед мужністю тих, хто захищав рідну землю, боровся за свободу і мир, хто пережив страшні втрати і випробування. Практично в кожній родині є постраждалі від тієї війни. І тому багато хто з нас знає про своїх дідів і прадідів тільки зі світлин та зі спогадів рідних.

Мій дід теж воював і в 1943 році він загинув при форсуванні Дніпра. До війни він працював директором заводу, а після початку війни пішов добровольцем. Усе робив для того, щоб наблизити перемогу і визволити нашу землю від фашизму і нацизму. І таких були мільйони – мільйони тих, кого не дочекалися родини.

Цей день нагадує нам, що війна приносить біль, руйнування і людські трагедії. Тому наш обов’язок – берегти пам’ять про минуле, підтримувати один одного. Українці особливо добре знають ціну свободи, єдності і миру. І саме пам’ять про героїв минулого надає нам сили вистояти сьогодні. Вічна пам’ять загиблим. Честь і шана Захисникам! Слава Україні! – промовив Ігор Васильович.

Так само родинними спогадами з Другої світової поділився голова Ради студентів ДНУ Леон Брага. У той трагічний період історії його прабабуся перебувала в окупації на Донеччині, а частина з її братів і сестер воювали.

– Моя прабабуся побачила війну в дорослому житті уже із власними дітьми – один її син під час війни загинув, а сама вона проживала під окупацією. Тому для нашої сім’ї сьогоднішня дата пам’ятна. Щороку ми згадуємо її. Прабабуся померла в Донецьку, тож, на жаль, зараз ми не можемо прикласти квіти до її могили, але все одно намагаємося вшанувати усіма способами. Щоби пам'ять жила і не згасала.

Я вважаю, що для всіх нас першочерговим завданням є передавати пам’яті про цю дату. Поширювати знання про День пам’яті та перемоги над нацизмом, щоби вчитися – щоби наступні покоління про це не забували, а особливо під час сучасної війни, – підкреслив Леон.

Днем пам’яті 8 травня вважає і ветеран Сергій Шаматрин. Сергій Миколайович, майстер спорту з дзюдо та самбо, старший лаборант кафедри фізичного виховання і спорту, тренер збірної ДНУ із дзюдо та східних єдиноборств, на початку повномасштабної війни добровольцем пішов захищати Україну. Спочатку старший лейтенант Шаматрин воював на Запорізькому напрямі, потім виконував бойові завдання в районі Краматорська, Мар’янки та Вугледару Донецької області. В результаті за станом здоров’я був комісований і через деякий час реабілітації знову повернувся до тренерської роботи в університеті.

Із присутніми ветеран поділився воєнними спогадами: найпершими – з розповідей діда, який воював у Другій світовій; власними спогадами з Афганістану, куди він потрапив у 18-річному віці, і найсвіжішими – з 2022 року, де пригадав перші бої і побратимів, які тоді мали ще занадто мало військового досвіду. Згадався Сергію Миколайовичу доброволець Євген. Реабілітолог за професією, вже через півроку на передовій він став відомим тим, що рятував десятки важкопоранених бійців, виносячи їх із полю бою на собі.

 

– У пам’ять особливо врізаються спогади про те, як мирні хлопці стають Воїнами, стають Героями. На жаль, четверо наших студентів-борців, добровольців, яких я тренував, загинули. Пригадую, коли я був уже комісований, до мене в університет тричі приїжджав Рома (позивний «Псих»), що сам був тричі поранений. Два місяці тому я отримав повідомлення, що Рома 200-й… Ось нещодавно, у квітні, до зали зайшов Вадим Калініч і ще один наш випускник Єгор, який має три контузії і поранення. Рома, Вадим, Єгор та ще тисячі таких, хто тримає цю війну на своїх плечах – усі вони для мене Герої. Слава Україні! Героям слава! – сказав Сергій Шаматрин.

 

Про мужність і відданість тих, хто зараз здобуває Україні перемогу, емоційно заспівала доцентка кафедри англійської мови для нефілологічних спеціальностей факультету української й іноземної філології та мистецтвознавства Олена Бесараб. Не менш щемливими були і виступи творчого колективу Палацу культури студентів ДНУ. Учасниці народного театру-студії «Маски» талановито продекламували ще кілька патріотичних поезій.

 

Справді, для нас, українців, в умовах нинішньої російсько-української війни, День пам’яті та перемоги над нацизмом набуває особливого значення. Сьогодні, як і в роки Другої світової війни, Україна воює з агресором. Хоч агресор тепер інший, але мета у нього та сама – поневолення та знищення. Тому сьогодні, як і в часи Другої світової, наша земля перетворилася на форпост захисту миру, свободи та людської гідності в усій Європі.

 

І ми глибоко дякуємо усім, хто боровся за життя і свободу тоді, а також тим, хто захищає Україну нині. Глибоко дякуємо нашим мужнім Захисникам та відважним Захисницям за кожен новий день. Схиляємо голови у пошані і говоримо «Вічна пам'ять!» усім Героям різних часів, яким ми однаково завдячуємо нашим життям. Наша подяка. Пам’ять і Віра. Віра у те, що агресія буде знищена, а свобода та людська гідність захищені.

  

Інформаційно-аналітичне агентство
Дніпровського національного університету