12 грудня Центр гуманітаристики й української мови разом із науковою бібліотекою за посередництва Центру кар’єрного розвитку та співпраці з бізнесом провели зустріч із письменницею, історикинею, військовослужбовицею Мариною «Мамайкою» Мірзаєвою. Пані Марина презентувала у ДНУ свою книгу «Жінки свободи», присвячену жінкам, які брали активну участь у русі ОУН та служили у лавах УПА.
Ось така майже пафосна преамбула цієї події, але ж кожен присутній навряд чи би одразу зміг відрізнити героїню зустрічі від студентської молоді, яка прийшла з нею поспілкуватися. Ми побачили струнку, невисоку дівчину з палаючими очами, яка виявилася цікавою співрозмовницею із неймовірним почуттям гумору, тож півтори години пролетіли як одна мить.
Увесь час зустрічі був насичений різноманітними історіями. Про книгу:
– Матеріал для книги збирався більше десяти років, але безпосереднє написання відбулося у перші роки повномасштабного вторгнення. Тому умови для створення були достатньо складними, але мене надихали мої побратими, які наполягали на вчасності цього твору. Ідея книги полягає у розгляді важливих подій, які відбувалися в нашій країні крізь долі й історії моїх героїнь.
Про ОУН та УПА:
– На мій погляд, організація українських націоналістів – це, в першу чергу, про певну внутрішню культуру, освіченість, цілісне ставлення до життя – вміння бути не лише фахівцем у певній сфері, а й організатором, залишаючись при цьому людиною, особистістю. Українська повстанська армія є уособленням багатовікового прагнення до незалежності й самостійності, яка вкорінена у традиціях, фольклорі, міфології українського народу.
Про героїнь своєї книги:
– Головне, що одразу привернуло увагу, спілкуючись із деякими героїнями або їхніми родичами, – це жвавість душ, інтерес до життя, якась така внутрішня вишуканість, гідність, сила духу, а ще каскади посмішок й жартів, якими вони супроводжували розповіді про участь у визвольному русі.
Про службу в лавах ЗСУ:
– Я прагнула долучитися до лав ЗСУ ще на початку подій на Донбасі, коли мені щойно виповнилося вісімнадцять. Проте мій вчитель Володимир В’ятрович сказав, що, найперше, потрібно отримати гідну освіту. Після початку повномасштабного вторгнення я пройшла відповідну підготовку і зараз виконую різноманітні завдання, серед яких одним із головних є психологічна підготовка та реабілітація побратимів.
Директорка наукової бібліотеки ДНУ Людмила Лучка представила наявну в Дніпровському національному університеті літературу, присвячену жінкам в ОУН та УПА, зазначивши:
– Ми Вам дуже вдячні за все, що Ви робите і як письменниця-історикиня, і як військовослужбовиця. Ваш погляд на сторінках книги у минуле є важливим, тому що він водночас є також поглядом у сучасне. Адже визвольна боротьба триває і ми знаходимося у новій її фазі, і ця війна проходить крізь долі всіх нас.
Наші здобувачі освіти ставили пані Марині багато запитань: про ситуацію на фронті, роль нових технологій у сучасній війні, взаємовідносини між військовими тощо. Студентка групи ЗЖ-25-1 Валерія Алекса звернулася до письменниці:
– Я хочу подякувати Вам від всіх присутніх за цей неймовірний час насиченого спілкування, за Вашу важливу працю як науковиці, так і військовослужбовиці. Через Вас і ми стаємо співпричетними до тих цінностей, які сьогодні виборюються на фронті.
Наприкінці зустрічі відбулася невеличка фотосесія. Також всі охочі мали можливість особисто поспілкуватися з Мариною Мірзаєвою.
Директор
Центру гуманітаристики й української мови,
професор кафедри філософії
Сергій Шевцов
