8 травня, у День памʼяті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні, колектив ДНУ вшанував кожного, хто боровся з нацизмом у 1939-1945 роках, та всіх жертв російсько-української війни, що точиться сьогодні.
На мітинг-реквієм, що проходив у головному корпусі у меморіальному комплексі «Галерея пошани і пам’яті ДНУ», зібралися представники адміністрації, студенти і викладачі, аби віддати данину мільйонам загиблих та подякувати усім, хто боровся за свободу і мир на нашій землі понад 80 років тому.
8 травня – особливий день для всіх миролюбних людей планети Земля. Адже ми згадуємо подвиг кожного, кого торкнулася страшний війна в історії людства. У той жорстокий і кривавий збройний конфлікт, що тривав довгих 6 років, було втягнуто 67 держав Європи, Азії й Африки – 80% населення земної кулі. Фронти тієї жахливої війни забрали з собою понад 75 мільйонів життів, не кажучи вже про поранених і тих, хто пропав безвісти. Лише на території України найбільша війна ХХ сторіччя перетворила на руїни і згарища 714 міст, стерла з лиця землі 28 тисяч сіл.
У пам’ять про всіх жертв, хто тоді ціною власного життя боровся з нацизмом, в університеті пролунала хвилина мовчання та пройшло урочисте покладання квітів до меморіального стенду. Віддаючи цей знак пошани всім, хто загинув в далеких 1939-1945 роках минулого століття, кожен присутній думками линув і до сучасних Героїв. Нашим мужнім Захисникам і Захисницям, які в сучасній битві зі зброєю в руках відстоюють волю і незалежність України.
Сьогодні, після 80 років із дня, коли замовкли останні гармати тієї страшної війни ХХ століття, де Україна була одним із основних полів битви, наш народ знову, вже 11 років поспіль, докладаючи неймовірних зусиль, протистоїть новому військовому фашизму ХХІ століття. Нинішня збройна агресія сусідньої країни проти мирної України так само стирає з історії не тільки цілі міста і села, а головне – забирає людські життя і долі. У цій російсько-українській війні вже 42 співробітники, студенти і випускники ДНУ віддали життя в ім’я Перемоги – за те, щоби жила Україна. І сьогодні ми виявляємо найвищу повагу до всіх, хто не повернувся з поля бою у цій кривавій війні. На їхню честь в Alma mater створено меморіальний простір «Галерея пошани і пам’яті ДНУ», який став особливо дорогим і священним місцем для кожного, хто працює і вчиться в нашому університеті. Про це із публікою говорила деканеса факультету української й іноземної філології та мистецтвознавства, голова вченої ради ДНУ професорка Ірина Попова.
– В одному зі своїх виступів перед українським народом Президент України Володимир Зеленський підкреслив, що українці сьогодні стійко чинять супротив завдяки трьом словам – Перемога, Мир і Україна. Це важко заперечити, адже вони сутнісно відбивають наші відчуття в тих непростих реаліях, в яких ми живемо. Ви знаєте, я набралася би сміливості додати до цього переліку ще одне слово – Людина – як найвища цінність, які існує на світі. А ще, якби я могла, то з усіх мов світу, усіх словників я назавжди видалила би слово Війна. Бо війна – це катастрофа, це страшно, це трагедія, і це біль, який ніколи не минає, – наголосила Ірина Степанівна.
Про те, що у сьогоденні День пам'яті і перемоги над нацизмом сприймається українцями ще болючіше, говорив з учасниками мітингу-реквієму старший лаборант кафедри фізичного виховання і спорту, тренер збірної ДНУ з дзюдо та східних єдиноборств, майстер спорту з дзюдо і самбо старший лейтенант Сергій Шаматрин. На початку березня 2022 року тренер університетської збірної за власним бажанням пішов захищати Україну. Спочатку боронив Запорізький напрямок, потім виконував бойові завдання в районі Краматорська, Мар’янки та Вугледару Донецької області. Після контузій був комісований і, пройшовши реабілітацію, знову повернувся до тренерської роботи в нашому університеті.
– Щороку 8 травня ми відзначаємо День пам’яті. День пам’яті того, як починалася російсько-українська війна 2014 року і як вона повномасштабно триває вже 4-й рік, і як за цей час змінилися наші реалії… Тому для мене День пам’яті – він щодня, відколи я особисто зрозумів, що кожен, хто пішов захищати рідну країну – він, насамперед, боронить нашу свободу і незалежність, – наголосив Сергій Миколайович, студенти-вихованці спортивної секції якого також пішли воювати. На жаль, кілька його вихованців загинули, а інші – досі виконують свій військовий обов’язок.
– Я задумуюся над тим, що донатять військослужбовці для Перемоги? Одні військові вже задонатили своє життя, інші – свої ноги, руки, спини, а хтось – своїх рідних… Тож я хочу, щоб у цей день ми всі пам’ятали: наша свобода і незалежність залежить від тих, хто зараз знаходиться на передніх рубежах країни.
І знаєте, не тільки подвиг наших хлопців-воїнів на фронті особливо дивує. Вражає і стійкість наших студентів! От одразу після прильоту на проспекті Науки до мене на тренування у секцію прийшла одна студентка, яка сказала: «Так, у мене повністю вилетіло вікно, але то нічого. Вже тепло, майже літо – вже не замерзнемо». Я був зворушений такою стійкістю, – розповів тренер і ветеран Сергій Шаматрин.
– Шановні студенти і викладачі ДНУ, ми всі знаємо, що ви є головними світочами і мотиваторами знань, які поширюєте і поза межами свого університету. Ваші студенти і випускники зараз по всьому світу несуть правду про злочинний режим нацизму, який знову повернувся на землю рідної України, – звернувся до університетської спільноти ветеран Максим Потапчук, військовослужбовець 25-ої окремої повітрянодесантної Січеславської бригади ДШВ. – Ось тільки позавчора зі студентами історичного ми влаштовували просвітницький захід до Дня піхоти ЗСУ, де розбирали що ж таке супротив і звитяга. А звитяга в нас одна на всіх – і у студентів, і у викладачів, і у нас, військовослужбовців. Бо якщо ми захищаємо Батьківщину на фронті, то ви захищаєте її тут. Тому і далі єднаймося задля Перемоги! Слава Україні! Героям слава!
Підтримувати Захисників у тилу закликав нашу громаду й інший ветеран російсько-української війни Костянтин Курсов – нині студент-першокурсник хімічного факультету ДНУ, що навчається за спеціальністю G13 Харчові технології.
Солдат Костянтин Курсов служив у 8-у окремому полку спеціального призначення «Ягуар», де був оператором протитанкового відділення. Брав участь у бойових діях в Києві, Донецькій та Луганській областях. Поранення та контузію отримав на Донеччині – і тепер має статус ветерана війни. За звитяги був представлений до нагороди за «Захист Батьківщини».
– Я, можна сказати, першим зустрічав ворога. Бо мене повномасштабне вторгнення застало вдома – у Києві. Тоді ми ще не усвідомлювали, наскільки ворог підступний – наскільки росіяни не дотримуються жодних конвенцій, не рахуються з усталеними порядками ведення війни. На жаль, раніше ми так і не змогли вчасно розпізнати цю загрозу рашизму – нової форми нацизму. Тому я прошу вас продовжувати підтримувати воїнів-Захисників. Ви – наша опора в тилу. Бережіть себе. Тримайтеся міцно. Все буде Україна! – сказав Костянтин.
Наступні учасники мітингу також сфокусували увагу, що та війна з минулого не закінчилася – боротьба з нацизмом, фашизмом і тоталітаризмом лише змінила форму, але не суть. Проводячи історичні паралелі з трагічними подіями сьогодення, відзначили: сучасний рашизм несе ту ж саму загрозу, що й нацизм: знищення ідентичності, фізичні репресії, окупація і спроба зламати дух свободи. Переродившись у рашистську імперську політику, так само чиняться руйнація, катування і вбивства. А на передовій боротьби з цією новітньою формою зла – знову героїчний народ України…
Ось про те, як в минулому столітті зароджувався нацизм у Німеччині, його перших жертв та реакцію тогочасного світу, присутнім фахово розповів завідувач кафедри всесвітньої історії – доцент, кандидат історичних наук Альберт Венгер.
– Всі ми знаємо, що війна має свої правила і закони. А нацизм – це завжди порушення. Це – безчинство на окупованих територіях, це – масовий геноцид проти мирного населення, причому проти тих категорій, яких призначають непотрібними і неповносправними. Тому, власне, перемога над нацизмом – це, в першу чергу, перемога людяності над звірством. І сьогодні, віддаючи шану пам'яті тим, хто колись відстояв життя, ми маємо пам'ятати й тих, хто робить це зараз. Слава нашим Героям! – сказав Альберт Григорович.
Голова Ради ветеранів ДНУ, завідувач кафедри міжнародних відносин професор Ігор Іщенко, закцентував, що День пам’яті та перемоги над нацизмом – це не тільки про минуле, а й про сьогодні. Це не лише день згадки про героїчне минуле, а й час для зміцнення віри в найвищі ідеали людяності, добра і миру.
– Звісно, війна асоціюється виключно з негативними відчуттями й емоціями. Проте ми не повинні втрачати оптимізму, а навпаки: вірити в нашу Перемогу і гуртуватися. Маємо все робити для того, аби пришвидчити закінчення війни й відновлення успішного мирного життя в Україні, – висловив думку Ігор Васильович.
– Війна закінчиться обов'язково. Буде перемога. Тому що світло завжди заступає пітьму, а добро переважає зло. Такий закон життя. Тож будьмо міцними, витривалими. Мужності нам і внутрішніх сил, – додала Ірина Попова.
Пам’ятаймо: нині ми, українці, ніби фенікси, що відроджуються з попелу, здобреного кров’ю наших пращурів. У цьому наша сила. І пам'ять про це – запорука неминучості нашої Перемоги сьогодні.
Світла пам’ять усім Героям минулого і сьогодення! Вічна їм слава! Слава Україні!
Інформаційно-аналітичне агентство
Дніпровського національного університету
