Виставка "Раритети Богородицької фортеці"

У квітні в Дніпропетровському історичному музеї імені Д.Яворницького відбулося урочисте відкриття виставки "Раритети Богородицької фортеці", на якій були представлені археологічні старожитності, знайдені в експедиціях, проведених вченими-археологами Дніпропетровського національного університету. Всього тут виставлено більш ніж 2000 раритетних експонатів.

Згідно історіографічних матеріалів, Богородицька фортеця була заснована в 1688 році за наказом царів Івана і Петра Олексійовичів і правительки Софії Олексіївни як форпост російського війська для кримських походів. Будівництво проходило на місці старовинного запорозького міста Самарь, відомого за документами з 1576 року, під проводом гетьмана Івана Мазепи, воєводи Леонтія Неплюєва і Григорія Косагова; безпосередньо керував будівництвом іноземець на московській службі Вільям фон Зален. Основними матеріалами слугували земля і дерево. В тридцяті роки XVIII ст. фортеця отримала майже ту форму, яку має зараз, - п'ятикутник на високому правому березі Самари. Гарнізон за розписом мав складатися майже з 4500 людей.

Фортеця одразу ж опинилася у центрі історичних подій. Укріплення штурмували повстанці Петрика і Кіндрата Булавіних, сюди було заслано на довічне поселення вцілілих стрільців з московських полків - учасників стрілецького повстання, тут влаштовували інфільтраційний табір для мешканців запорозьких містечок і селищ під час каральних експедицій росіян 1709 року. А наприкінці XVIII ст. біля фортеці, яка на той час мала назву Старосамарського ретраншементу, був заснований Катеринослав-І. Укріплення слугувало одним з форштадтів щойно заснованого міста.

Археологічні роботи на видатній пам'ятці української історії велися впродовж п'яти років (з 2001 по 2005) силами науковців і студентів Дніпропетровського національного університету під проводом професора І.Ф.Ковальової, яка майже 35 років є беззмінним науковим керівником археологічної експедиції університету і невгамовним дослідником старожитностей не тільки нашого краю, а й взагалі України.

Внаслідок цих робіт на території Богородицької фортеці вперше на України визначено "столицю" одного з паланкових центрів Запорозької Січі середини - другої половини XVII ст., що має надзвичайне значення для ліквідації ще однієї "білої плями" історії Війська Запорозького низового. Археологічно доведено місцезнаходження старовинного запорозького міста Самарь на околиці Дніпропетровська та отримано матеріальне підтвердження тривалої життєдіяльності на цій території вже з кінця XІV століття.

Серед найважливіших знахідок, зроблених під час розкопок - торгівельні пломби з різних країн Європи (найдавніша з них - з датою 1524 рік), особисті, адміністративні та військові печатки, натільні хрести, численні керамічні колекції, предмети, пов'язані з військовою справою та ординські монети кінця XІV ст. Нумізматична колекція, яка містить більш ніж 400 предметів, взагалі дуже цінна. Тут є монети з Польщі, Швеції, Німеччини, Росії та більшості країн Центральної Європи. Цікаво те, що серед безлічі знайдених польських монет, майже третина виявилася фальшивими. Науковці дійшли висновку, що саме в містечку Самарь існував цілий завод з виготовлення підроблених монет. На їх думку, це було пов'язано з політичними подіями тих часів, коли Україна боролося за незалежність, і випуском таких фальшивих монет підривалася економічна могутність Польщі.

Про найголовніші наукові відкриття, зроблені у Богородицькій фортеці, розповідає науковий керівник науково-дослідної лабораторії археології Придніпров'я, доктор історичних наук, професор Ірина Федорівна Ковальова:

- Ця виставка є для нас велике свято. Вона стала підсумком п'ятирічної роботи експедиції, яка проводилася в безпосередній близькості від центра Дніпропетровська на лівому березі Дніпра біля селища Шевченко. Саме тут, в результаті попереднього історіографічного вивчення документів, ми припускали існування Богородицької фортеці і там же поряд, але раніше за часом, - козацького містечка Самарь.

Наші дослідження за цей період досить результативні. Найважливішим було те, що ми визначились з топографією, тобто з'ясували точне місце розташування цих пам'ятників. 150 років науковці сперечалися щодо знаходження Самарі. Зараз ми вже знаємо напевно, що це устя Самари, де був давній перевіз через річку, і розташовано воно в межах сучасного Дніпропетровська. Козацьке містечко Самарь, з якого, на мій погляд, починалося заселення нашого міста, існувало вже в XVІ столітті, а його коріння йдуть ще в більшу історичну давнину. І якщо починати відлік існування Дніпропетровська від знайдених історичних пам'ятників, то це буде XVІ століття, тобто значно раніше від дати виникнення міста за рішенням Катерини І в XVІІІ столітті. Зараз вже повністю підтверджено, що саме на цьому місці знаходилась і Богородицька фортеця.

Укріплення мало потужнішу для того часу артилерію. Звідси організовувалися майже усі походи в степ. Знайдено дуже багато холодної та огнепальної зброї, дуже прогресивної для того часу, впритул до запалювальних бомб. Є докази й того, що фортеця протистояла не тільки сухопутним військам, але й флоту. Знайдено багато ґудзиків від мундирів різних часів - від петровських до катерининських, - а також пряжки на капелюхи, ботфорти і ремні. Є ґудзики й мушкетерські. Взагалі, багато предметів свідчать про те, що іноземці тут активно служили.

В гарнізоні було створено перший у нашому регіоні лазарет. Нами знайдені так звані "аптекарські скриньки" велика кількість хірургічних інструментів та скляночок для ліків. Особисто мені до душі маленькі мідні чашечки, призначені спеціально до аптекарських ваг.

Про освіченість мешканців говорять численні металеві деталі від шкіряних окладів книжок. На території фортеці існувала велика церква. Церковні знахідки дивовижні: велика кількість хрестів, переважно православних (католицьких значно менше), є також хрести південнослов'янського походження, наприклад, сербські. Це свідчить про те, що південні слов'яни в період турецького ярма, тягнулися до близького українського народу і приходили сюди на службу. Великою вдачею стало те, що у минулому році нам вдалося встановити місцезнаходження цвинтаря, який функціонував на території посаду фортеці.

Взагалі, це було величезне селище, зовсім не сільського типу, з розвиненим ремеслом і торгівлею, що підтверджується монетами з багатьох центральноєвропейських країн. Ремісниче виробництво було на самому високому рівні. Ми знайшли велику кількість ремісничих майстерень, де вироблялася безліч речей, - від кованих цвяхів, підків та закаблуків, що носили запорожці на своїх чоботах, до надзвичайно тонких прикрас. Цікаво, що серед них безліч жіночих прикрас татарського походження. Саме їх виявлення підтверджує теорію щодо розвитку саме у нас на Катеринославщині українського антропологічного типу. Зрозуміло, що після воєнних походів до Криму козаки поверталися з жінками. І цей прекрасний, притаманний тільки степової Україні тип українців - високих, темноволосих, темнооких, смаглявих, - став результатом змішання двох рас. Серед знахідок є також група прикрас північноросійського типу. Вони напевно належали жінкам тих, хто приходив до фортеці в якості її руського гарнізону.

Виключно цікава кераміка цього поселення. Вона чітко розподіляється на світлоглиняну, датовану XVІІ століттям, та червоноглиняну, яка датується XVІІІ століттям. Посуд покритий прекрасним розписом. Для етнографів, які вивчають духовну культуру України, це колосальні можливості наблизитись до витоків культури того часу.

Взагалі, весь зібраний матеріал надзвичайно переконливий. На відміну від письмових документів, які повідомляють нам переважно про дати подій та імена героїв, наші знахідки більше говорять про життя пересічної людини. В цих рештках збереглося життя. Ми сподіваємося, що нами сказано вагоме слово про минуле нашого міста і Південної України в цілому, і чекаємо на продовження, бо ще багато чого можна знайти на нашій козацькій землі.

На думку вчених, проведені археологічні дослідження доводять необхідність створення на території колишньої Богородицької фортеці - Старосамарського ретраншементу історико-археологічного ландшафтного заповідника з метою розвитку туристичної інфраструктури в промисловому районі Дніпропетровська, оскільки з цим об'єктом пов'язані імена гетьмана Івана Мазепи і фаворита царівни Софії Василя Голіцина, Петрика и Кіндрата Булавіних, Меншикова і багатьох інших.

Інформаційно-аналітичне агентство
Дніпропетровського національного університету